Родинне виховання

Матеріал з Iteach WIKI
Перейти до: Навігація, пошук

Курсивний текстЖирний текстКурсивний текстЖирний текст'Жирний текст'Жирний текст'Жирний текст'Жирний текст'Родинне виховання'

І. Людина не може жити сама. Найвище щастя і радість людська - спілкування з людьми.

Але: колектив не любить недоброзичливих людей (Учитель має пильно стежити за тим, щоб у дитячу душу не падали зерна недоброзичливості. Якщо це сталося - не минути лиха)

ІІ. Великим людським скарбом є вміння відчувати свою провину.

ІІІ. У світі є батьки і діти. Твій батько і твоя мати - діти своїх батьків і матерів - твоїх дідусів і бабусь. Рід людський складається з поколінь - це велика мудрість нашого буття. Одночасно у світі живуть кілька поколінь...

Повага, шанування старших поколінь - закон нашого життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно багатші за тебе.

Кожної хвилини спілкування із старшими умій вчитися в них. Не будь самовпевненим. Не думай, що коли ти молодий і сповнений сил, - ти все можеш. Є речі, які посильні тільки для старості, тому що в ній мудрість багатьох поколінь...

Знай, що людській обов'язок дітей - платити батькам за їх безмежну любов і відданість. Борг дітей перед батьками не можна ніяк полічити, не можна зміряти ніякою мірою...

Батько й мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Бережи їх здоров'я і спокій. Не завдавай їм болю, прикрощів, страждань. Умій поважати працю батьків. Дорожи честю сім'ї. Знай, що твоя сім'я - це не тільки батько й мати. Це й ви - діти. Це твоя поведінка, твої вчинки.

ІV. У наші дні не має, по-моєму, важливішого завдання у сфері виховання людини, ніж учити батька і матір виховувати своїх дітей. Батьківська педагогіка, то елементарне коло знань матері і батька про те, як істота, що народилася від людини, стає людиною - це фундамент. За словами М.І.Пирогова: "Нехай жінки зрозуміють, що вони, пораючись біля колиски дитини, запроваджуючи ігри її дитинства, навчаючи її уста лепетати, стають головними будівничими суспільства. Наріжний камінь кладуть їхні руки". У цих словах виражена основна спрямованість усієї нашої роботи з батьками.

Поради: 1. Класні керівники - не будуйте лекцій і бесід з батьками у плані "пророблення" батьків, які допускають помилки й прорахунки у вихованні. У житті окремих сімей ще трапляються негативні явища, але якщо ви почнете "вивертати душі", виставляти на загальний огляд людську біду (невміння виховувати - це біда), до вас приходитиме все менше батьків, ви відштовхнете їх від школи, і особливо небезпечно, вони на все махнуть рукою. Краще бесіду проводити тет-а-тет, і найоптимальніший варіант - це бесіда жінки-педагога з матір'ю, чоловіка-педагога з батьком.

2. Побувайте в сім'ї свого вихованця, зрозумійте, що є слабкістю для дитини, які стосунки у сім'ї, умови проживання. Бесіда з батьками в домашніх умовах.

V. Батько і мати в очах дитини повинні мати певний авторитет.

Часто доводиться чути питання: що робити з дитиною, коли вона не слухається ? Ось це саме "не слухається" і є ознакою того, що батьки в її очах не мають авторитету.

Деякі батьки вважають, що авторитет дається з природи, що це особливий талант. Вони помиляються. Авторитет може бути організований в кожній сім'ї, і це не так важко.

На жаль, трапляються батьки, які організовують такий авторитет на фальшивих основах. Вони прагнуть, щоб діти їх слухалися, це їхня мета. А насправді - це помилка. Авторитет і слухняність не можуть бути метою. Мета одна: правильне виховання.

Розглянемо декілька видів фальшивих авторитетів:

1.Авторитет придушення - найстрашніший вид. Найчастіше такий авторитет має батько. Він нічого не виховує, а тільки привчає дітей триматися від грізного татуся, породжує дитячу брехню та людське боягузтво, жорстокість одночасно -¬¬¬¬¬ це нікчемні діти, самодури.

2.Авторитет віддалі - батьки окремо від батьків, якнайменше проводять час разом.

3.Авторитет чванства - батьки хизуються своїм положенням, робочим місцем, новою покупкою, цікавою поїздкою і т.д. Діти ж виростають зарозумілими і хвастовитими. Батьки і діти віддаляються одне від одного.

4.Авторитет педантизму - батьки вважають, що кожне їхнє слово діти мають слухати з трепетом, бо воно - святиня. Це бюрократичне насильство. "Завтра буде дощ - гуляти не можна" - хоч і добра погода - все одно гуляти не можна. Життя дитини, її інтереси, її ріст проходять повз таких батьків.

5.Авторитет резонерства - батьки заїдають дитяче життя нескінченними повчаннями та повчальними розмовами, на їх думку, в цьому полягає головна педагогічна мудрість.

6.Авторитет любові - сім'я надто занурюється в море сентиментальності і ніжних почуттів, що нічого іншого не помічає. Тут виростає сімейний егоїзм. Виростають нещирі, брехливі егоїсти і дуже часто першими їх жертвами стають самі батьки.

7.Авторитет доброти - батьки виступають в образі доброго ангела: вони все дозволяють, вони бояться конфліктів - як результат, діти керують батьками.

8.Авторитет дружби - діти - наші друзі!, але діти молодші і повинні бути, перш за все, вихованцями. Якщо дружба досягне крайніх меж, виховання припиняється або починається зворотній процес: діти починають виховувати батьків.

9.Авторитет підкупу - слухняність купується подарунками та обіцянками.

Ми розглянули декілька, але їх набагато більше.

P.S. Справжній авторитет ґрунтується на вашій (батьківській) громадянській діяльності, на громадянському почутті, на вашому знанні життя дитини, на вашій допомозі їй та на відповідальності за її виховання.

Отож, треба спробувати дізнатися, який авторитет панує в сім'ї і знайти свій особливий вчительський підхід до тієї чи іншої дитини.

У родинному вихованні слід надавати значення:

- дисципліні як результату виховання через режим – засобу виховання;

- грі – яка має важливе значення в житті людини, вона є підготовкою до праці й повинна поступово замінитися працею;

- господарській діяльності сім’ї – щоб виховувалися:

колективізм;

чесність;

дбайливість;

бережливість;

відповідальність;здатність до орієнтування;

оперативна здатність.

- виховання в праці, статеве виховання, виховання культурних навичок (через читання, відвідування театрів, музеїв, виставок) – основні засади правильного виховання.

Чи відбудеться виховний ренесанс ?

Суспільство здорове, справді демократичне завжди піклується про школу, а через неї має можливість реального впливу на систему батьківського виховання. Піклується не дріб’язково, а на рівні визначення стратегічних завдань. Воно дає школі соціальне замовлення на такого майбутнього громадянина, щоб суспільство розвивалось, рухалось вперед , а не деградувало. Це замовлення має бути реальним, зваженим, враховувати політичне правління та економічну систему країни.

Відомо, б/я суспільний лад включає три компоненти: - цінності; - політичне правління; - економічну систему. Що ми розуміємо під цінностями:

1. Індивідуалісько-конкуренційні. Кожен індивідум унікальний. Об’єктивним для нього є те, що його турбують власні потреби і прагнення: кожен шукає шляхи самоутвердження та самовираження.

2. Групово-кооперативні. Особа – лише частинка Всесвіту і частинка суспільного ладу. Кожен покликаний відігравати власну роль в ньому, добровільно підпорядковувати себе вищим цілям, виконувати своє призначення шляхом кооперативної взаємодії з іншими.

3. Егалітарно-колективістські. Люди народжуються рівними, вони невіддільні від суспільства. Для задоволення своїх потреб кожна людина повинна бути спроможною брати з загального фонду і вносити до нього якнайбільше у відповідності з її здібностями. Кожен реалізує своє покликання і шукає його втілення у безконфліктному суспільстві.

Соціальне замовлення нашого суспільства – прийти до групового – кооперативних цінностей. Воно мало б бути пов’язано як зі школою, так і сім’єю, батьківським вихованням. Для цього у батьківському вихованні потрібно закласти і передбачити ті складові, яких раніше в ньому не було або були частково.

Має відбутися так званий виховний ренесанс. А він потребує певної програми. Приблизно зупинимося на деяких моментах:

1). Система батьківського виховання має гуманізуватися. Необхідно відмовлятися від авторитарного підходу до виховання, надмірної опіки дітей, їхніх проблем. Дитина має розглядатись сприйматись як індивідум з усіма його складнощами і суперечностями.

Як: - рольові ігри, мета яких – розібрати конкретні ситуації, які виникають у сім’ї і є проблемними.

       - спільні заняття за участю учнів-старшокласників.

Особлива увага має належати шкільним психологам. Треба, щоб кожна школа мала психологічну службу.

2). Система батьківського виховання – національна за своєю суттю. Звичайно, слід вивчати і зарубіжний досвід виховання, але базуватися треба на традиціях української народної педагогіки, які складалися віками. Необхідно враховувати особливості сьогодення, нових реалій.

                                                       (Приблизні теми „Пісня у житті моєї родини”,
                                                                                                            „Бережімо святині предків”)

3). Курс „Етика та психологія сімейного життя”, мета якого – готувати дітей до майбутнього дорослого життя. Але його треба вдосконалити: додати курс „Економіка: від родини до держави”. Даний курс можна починати вже з 7-8 класів, також включаючи практичні заняття, які б забезпечували б взаємодію дитини й сім’ї.

Наприкінці зауважимо, що ціннісно зорієнтована людина має готовність до уникнення конфліктів і пошуку консенсусу.

Важко і практично неможливо змінювати систему цінностей дорослої людини. Доцільніше працювати з дитиною. Якщо суспільство чітко визначить своє соціальне замовлення, то зникнуть претензії, пов’язані з тим, що школа і сім’я недовиконують (або роблять не так) свої функції.

Звичайно, можна сказати, що без вирішення питань економічних і політичних проблем батьківське виховання залишатиметься нереалізованими. Але... Для того, щоб у необхідність і неминучість змін повірила держава, в них найперше має повірити родина. І тоді вона допоможе державі. А держава з часом розрахується з усіма своїми боргами. Перед родиною теж. І перед школою.

Власний приклад.

Тема: „Я - громадянин, я – українець, я - патріот” Обговорення даної теми в 11 класі, на жаль дійшло песимістичного висновку. Діти, перш за все, майже не розрізняють понять: „громадянин”, „патріот”. Печально зізнавати те, що майже всі не вважають себе патріотами, і бажають виїхати за межі України, мотивуючи тим, що „там” краще. Але ж „везде хорошо, где нас нет” Тож виховуйте в дітях почуття патріотизму.