Проект: «Один світ одна надія» для учнів 1 курсу ПТНЗ

Матеріал з Iteach WIKI
Версія від 10:56, 12 вересня 2010, створена Admin (обговореннявнесок)

(різн.) ←Попередня ревізія • Поточна версія (різн.) • Слідуюча ревізія→ (різн.)
Перейти до: Навігація, пошук

Назва проекту «ОДИН СВІТ – ОДНА НАДІЯ»

1. Вік учннів, які брали участь у проекті – 16-17 років.

2. Опис проетку:

Снід – стращний супутник людства. Це захворювання, викликане самою людиною, наводить жах на всю планету. Сьогодні вже мало говорити про небезпеку, та про епідемію цього захворювання. Потрібно говорити про те, як жити в світі де є СНІД. Проблема ВІЛ сьогодні стосується кожного, у тому числі — і тебе. Вірус не обирає людей за соціальним станом, способом життя та звичками і може потрапити в організм будь-якої людини.

На сьогодні ступінь поширення вірусу є таким, що люди з ВІЛ є і у твоєму місті, і, можливо, у твоєму колективі, і цілком ймовірно, — у колі твоїх знайомих та друзів. Ти можеш знати про це, а можеш і не знати. Ти маєш можливість як проігнорувати проблему ВІЛ/СНІДу та розвиток епідемії, так і можливість замислитись над цією проблемою.

Ми запропонували учням дослідити проблему ставлення соціуму до людей, що жтвуть з ВІЛ/СНІД з трьох точок зору: медичної, психологічної та духовної.

Проект «Один світ – одна надія» створений з метою кращого інформування молоді з проблемою ВІЛ/СНІДу. Він має допомогти молодим людям створити чіткі уявлення про шляхи розповсюдження ВІЛ-інфекції і про способи профілактики захворювання. Сьогодні ця тема є особливо актуальною, враховуючи темпи розповсюдження ВІЛ-інфекції в Україні, а також те, що вік сексуального дебюту постійно знижується. Проект повинен довести ,що страшним є не вірус, який люди носять у собі: страшним є ставлення суспільства до ВІЛ-позитивних людей. Ці люди знаходяться у своєрідному соціальному гетто, наше суспільство не є толерантним до цих людей. У нас триває боротьба „проти СНІД і ВІЛ”, а люди все одно бояться зробити тест на ВІЛ, і, таким чином, епідемія поширюватиметься, тому що суспільство закрите для усвідомлення цієї проблеми. Проект повинен допомогти усвідомити кожному, що ВІЛ не передається через дружбу, що навіть ВІЛ-позитивний статус — це не закінчення життя.

На початку проекту учні проводять вхідне анкетування, в якому дізнаються про ставлення молоді до ВІЛ-позитивних людей. Відображають результати у вигляді діаграми.

Під час роботи над проектом учні дізнаються про способи передачі ВІЛ – інфекції. Проводять опитування, щоб дізнатися у молоді, як вони вважають, якими шляхами сьогодні найчастіше передається ВІЛ – інфекція. Також учні дізнаються про те, як Віл-інфекція не передається. Консультуються з лікарями. Роблять висновки.

Учні з'ясовують, що таке стигмація ВІЛ-інфікованих. По цьому питанню проводять опитування. Досліджують причини та наслідки стигмації. А також з'ясовують правовий аспект даного питання, а саме: як держава захищає права людей, що живуть з ВІЛ. Вивчають психологічний аспект та ставлення суспільства до даної проблеми. Учасники проекту обговорюють питання, які стосуються відносин соціуму із ВІЛ-позитивними людьми. Роблять висновки. Дізнаються, які категорії населення відносяться до груп ризику, є найуразливішими до інфікування. Висвітлюють позицію церкви стосовно «чуми XX століття».Спілкуються з представниками духівництва. Цитують Біблію. Роблять висновки.

Заключним етапом роботи над проектом є вихідне анкетування, за допомоглю якого учні з’ясовували, чи змінилося відношення молоді, до ВІЛ-позитивних людей після представлення проекту «Один світ – одна надія»

Як показали результати анкетування, робота, проведена в одному, окремо взятому навчальному закладі дала свої позитивні результати. Процент учнів, які змінили своє ставлення до людей, що живутть з ВІЛ на позитивне збільшився з 5% до 65 %. Це є головним досягненням проекту.


Керівники пректу

Скриннікова Оксана Григорівна, 1970 року народження. Освіта вища, закінчила в 1992 році Вінницький державний педагогічний інститут ім.. М.Коцюбинського, викладач фізики та астрономії першої категорії, керівник фізико - екологічного гуртка «Енергія»


Прокопчук Вікторія Вікторівна, 1977 року народження. Освіта вища, у 1999 році закінчила Полтавський тогівельно-економічний університет, викладач спецтехнології другої категорії, керівник комп’ютерного гуртка «S.T.A.L.K.E.R.».


Наша команда, має надію на те, що цей проект підготує наших учнів до дорослого життя, допоможе зробити правильний вибір, збереже їх здоров’я, нивчить бути милосердними та терпимими до чужого горя.


Використані ресурси інтернету

1. http://www.helpme.com.ua

2. http://avante.aids.ua/main3.html

3. http://archiv.orthodoxy.org.ua

4. http://www.helpme.com.ua

5. http://aids.edu.vn.ua

6. http://love-home.org.ua

7. http://add.aidsjournal.ru