Відмінності між версіями «Модернізація українського суспільства у другій половині ХІХ ст.»

Версія за 22:07, 9 січня 2014

Реформи 60-70-х рр. в Наддніпрянській Україні

Найбільш розвинута частина імперії. Проблема: кріпосне право, ринку вільнонайманої робочої сили та вузький попит на промислову продукцію, підприємці не могли купувати землю. Спеціалізація.

Павел Іванович Харитоненко і Іван Герасимович Харитоненко: збудували в рідних Сумах: реальне та духовне училища; чоловічу та жіночу гімназії; дитячий притулок. Фінансували: облаштування міського освітлення та залізниці; спорудження кадетського корпусу й містечку; .три корпуси дитячої лікарні; .училище-пансіон для дівчат, які й нині облагороджують архітектурний вигляд міста.

Микола Терещенко - пожертвував 5 млн. рублів на будівництво: лікарень; середніх та 4вищих навчальних закладів.

Богдан Ханенко (1849-1917) - колекціонер української старовини і творів мистецтва, археолог, меценат. Завдяки його колекціям творів мистецтва, було засновано Музей Мистецтв ВУАН.Нині він має назву Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенко.

Василь Симиренко (1835-1819) -український промисловець, інженер-конструктор та технолог у ділянці цукроварства, визначний меценат української культури, син Федора Симиренка, серед українського громадянства відомий як «Великий Хорс». Утримував: часописи, газети; .Фінансував: історико - етнографічні експедиції; театральні трупи; Виплачував стипендії: науковцям; письменникам; діячам культури. Своє майно вартістю в 15 млн. рублів він заповів Фонду розвитку української науки і культури та допомоги українським митцям.

Передумови: поразка у Кримській війні. Селянський рух Південь - переваги вільнонайманої праці, Аморальність володіння «хрещеною власністю».

Григорій Ґалаґан (1819–1888) член комісії, яка розробляла проекти здійснення реформи. Послідовно обстоюючи інтереси українського селянства, він писав, що «відкладання цього перетворення може мати найшкідливіші наслідки з усіма жахами народних повстань».

19 лютого 1861 р. Олександр ІІ «Положення», та маніфест про скасування кріпосного права. 17 актів, «Загальне положення про селян, звільнених з кріпосної залежності» та чотири місцеві положення для окремих регіонів імперії. Наддніпрянщина підпадала під дію трьох місцевих положень. У губерніях Півдня та південній частині Харківської губернії діяло «Великоросійське місцеве положення», на Правобережжі – «Окреме місцеве положення», на Лівобережжі – «Малоросійське місцеве положення».

Законодавчі акти селянської реформи вирішували такі основні питання:

• скасування кріпосного права та визначення нового правового статусу селян;

• організацію селянського самоуправління;

• створення інституту мирових посередників;

• наділення селян землею;

• визначення повинностей тимчасовозобов’язаних селян;

• викуп землі селянами.