Wiki-статтю "Стилі педагогічного спілкування" - Історія редагувань

Клочко Оксана Миколаївна: /* Корисні ресурси */

2013-02-22T16:09:09Z

‎Корисні ресурси

Клочко Оксана Миколаївна: /* Висновки */

2013-02-22T16:08:21Z

‎Висновки

Клочко Оксана Миколаївна: /* Результати дослідження */

2013-02-22T16:08:00Z

‎Результати дослідження

Клочко Оксана Миколаївна: /* Мета дослідження */

2013-02-22T16:07:35Z

‎Мета дослідження

Клочко Оксана Миколаївна: /* Гіпотеза дослідження */

2013-02-22T16:07:20Z

‎Гіпотеза дослідження

Клочко Оксана Миколаївна: /* Проблема дослідження */

2013-02-22T16:07:05Z

‎Проблема дослідження

Клочко Оксана Миколаївна: /* Тема дослідження */

2013-02-22T16:06:46Z

‎Тема дослідження

Клочко Оксана Миколаївна: /* Автори проекту */

2013-02-22T16:06:26Z

‎Автори проекту

Клочко Оксана Миколаївна: /* Назва проекту */

2013-02-22T16:06:10Z

‎Назва проекту

Клочко Оксана Миколаївна: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Учнівська Вікі-сторінка}}

2013-02-22T16:05:36Z

Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Учнівська Вікі-сторінка}}

Нова сторінка

==Назва проекту==

==Автори проекту==

==Тема дослідження==

==Проблема дослідження==

==Гіпотеза дослідження==

==Мета дослідження==

==Результати дослідження==

==Висновки==

==Корисні ресурси==

←Попередня ревізія		Версія за 16:09, 22 лютого 2013
Рядок 64:		Рядок 64:

	==Корисні ресурси==		==Корисні ресурси==
		+	http://pidruchniki.ws/pedagogika/pedagogichne_spilkuvannya
		+	http://psi-help.com/referati-z-psixologchno-pedagogki/93-stil-pedagogchnogo-splkuvannya-x-vidi--psixologchna-xarakteristika.html
		+	http://uastudent.com/harakterystyka-pedagogichnogo-spilkuvannja-jak-formy-pedagogichnoi-vzajemodii/

←Попередня ревізія		Версія за 16:08, 22 лютого 2013
Рядок 20:		Рядок 20:

	==Результати дослідження==		==Результати дослідження==
		+	Професійно-педагогічна діяльність викладача вищої школи нерозривно пов’язана з інтенсивним професійним спіл¬куванням. Педагогічне спілкування є засобом реалізації мети, змісту і при¬йомів педагогічних впливів, які спрямовані на розвиток особистості сту¬дента як майбутнього фахівця.
		+	У кожної особистості складаються певні стереотипи взаємодії з іншими людьми, які й визначають її стиль спілкування, це стосується і такого специфічного виду спілкування як «викладач - студент». Відомо, що є певний зв'язок між стилем спілкування, типом поведінки людини, її ставленням до діяльності та соціокультурними особливостями взаємодії:
		+	1) стиль відображає усталені способи діяльності певного типу людини; він тісно пов'язаний з психологічними особливостями її мислення, прийняття рішень, прояву комунікативних властивостей тощо;
		+	2) стиль спілкування не є вродженою якістю, а формується в процесі взаємодії і змінюється, отже його можна коригувати й розвивати;
		+	3) опис та класифікація стилів спілкування певною мірою відтворюють змістові характеристики ділової сфери: специфіка поставлених завдань, стосунків тощо;
		+	4) соціально-економічні, політичні, соціально-психологічні та інші зовнішні чинники впливають на характер формування стилю спілкування;
		+	5) стиль спілкування зумовлений культурними цінностями найближчого середовища, його традиціями, усталеними нормами поведінки тощо [3].
		+	Отже, стиль педагогічного спілкування – це індивідуально-типологічні особливості педагогічної взаємодії викладача зі студентами. У стилі професійно-педагогічного спілкування віддзеркалюються особ¬ливості комунікативних здібностей викладача, характер його взаємин зі студентами, що склалися на цей момент, творча індивідуальність педаго¬га та психологічні особливості конкретного студента і студентської групи загалом.
		+	Давайте зупинимося на деяких із класифікацій стилів педагогічного спілкування.
		+	Відомий російський психо¬лог В.А. Кан-Калик [2] виділяє такі стилі педагогічного спілкування.
		+	1) спілкування на основі високих професійних настанов пе¬дагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. Про таких говорять: «За ним діти (студенти) буквально по п’ятах хо¬дять». У вищій школі інтерес у спілкуванні стимулюється ще й загальними професійними інтересами, особливо на профільних кафедрах;
		+	2) спілкування на основі дружнього ставлення. Цей вид ко¬мунікації передбачає захопленість спільною справою. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності (але при цьому слід уникати панібратства). Особливо це стосується молодих педагогів, якщо вони не бажа¬ють потрапити в конфліктну ситуацію;
		+	3) спілкування-дистанція. Це найбільш поширений тип педагогічного спілкування, за якого постійно спостерігається дис¬танція у всіх сферах: навчанні – з посиланням на авторитет і про¬фесіоналізм; вихованні – на життєвий досвід і вік. Такий стиль формує відносини «викладач – студент». Але це не означає, що учні мають сприймати педагога як ровесника;
		+	4) спілкування-загравання. Воно властиве молодим виклада¬чам, які надмірно прагнуть популярності. Таке спілкування за¬безпечує лише фальшивий, дешевий авторитет.
		+	Проте, як правило, у педагогічній практиці спостерігається поєднан¬ня стилів у певній пропорції при домінуванні одного з них.
		+	Досить цікавою є класифікація, запропонована М. Таленом, [3] англійським дослідником. Він виділяє шість стилів професійного педагогічного спілкування:
		+	1) «Сократ» – педагог з репутацією любителя спорів і диску¬сій, які він навмисно провокує на заняттях. Йому властиві індивідуалізм, несистематичність у навчальному процесі через постійну конфронтацію: студенти посилюють захист власних позицій, вчаться їх обстоювати;
		+	2) «Керівник групової дискусії» – головним у навчально-виховному процесі педа¬гог вважає досягнення згоди й співробітництва між студентами, беручи на себе роль посередни¬ка, для якого пошук демократичного консенсусу важливіший за результат дискусії;
		+	3) «Майстер» – педагог виступає як взірець для наслідування, який необхідно безумовно копіювати, і перед¬усім не стільки у навчальному процесі, скільки у ставленні до життя взагалі;
		+	4) «Генерал» – не допускає будь-якого двозначного смислу, підкреслено вимогливий, жорстко домагається слухняності, оскільки вважає, що завжди і в усьому правий, а студент, як солдат-новобранець, беззаперечно повинен підкорятися наказам. За даними М. Талена, цей стиль поширений у педа¬гогічній практиці більше, ніж усі інші разом;
		+	5) «Менеджер» – поширений у радикально орієнтованих навчальних закладах і пов’язаний з атмосферою ефективної діяль¬ності групи, заохоченням ініціативи й самостій¬ності студентів. Педагог прагне до обговорення з кожним змісту завдання, якісного кон¬тролю та оцінки кінцевого результату;
		+	6) «Тренер» – атмосфера спілкування пронизана ду¬хом корпоративності. Студенти при цьому виступа¬ють гравцями однієї команди, де кожний зокре¬ма не важливий як індивідуальність, а всі разом становлять силу. Педагогу відводиться роль натхненника групових зусиль, для якого голов¬не – кінцевий результат, блискучий успіх, перемога;
		+	7) «Гід» – втілений образ «ходячої енциклопедії». Лако¬нічний, точний, стриманий. Відповіді на всі запитання йому відомі завчасно, як і самі запитання. Технічно бездоганний, і саме тому часто відверто нудний.
		+	Цікавою, на наш погляд, є класифікація викладачів, запропонована самими студентами, залежно від якості володіння майстерністю (мистецтвом) педагогічного спілкування студенти відносять викладача до відпо¬відної категорії (умовної, суб’єктивної ) [3]:
		+	1) викладачі – «вічні студенти»– розуміють студентів, бачать у них осо¬бистість, охоче спілкуються на різні теми, володіють високим інтелектом і професіоналізмом;
		+	2) викладачі – «колишні моряки» – намагаються встановити військову дисципліну. Вимагають тотального і безумовного прийняття їхньої думки. Цінують «рабство», а не інтелект і вмі¬ння логічно мислити. Намагаються задавити «я» студента шляхом адміні¬стративних заходів;
		+	3) викладачі-формалісти – на роботі «відбувають» свої години. До студентів байдужі: робіть, що хочете, аби мені не заважали;
		+	4) «Байдужі», «заздрісні», «обмежені», «пани», «роботи» – викладачі, які за людськими і профе¬сійними якостями не відповідають ідеалу, прийнятному для студента;
		+	5) «Трудяги», «гурмани», «друзі» – викладачі, які користуються авторитетом у студентів у зв’язку з окремими привабливими особистісними рисами;
		+	6) «Викладач-стандарт» – знає свій предмет, живе своєю роботою. Тяжкий у спілкуванні. Амбітний. Впер¬тий, не цікавий ні собі, ні студентам.
		+	Отже, на основі порівняння різних класифікаційних підходів, виокремлюються наступні стилі педагогічного спілкування зі специфічними для кожного з них параметрами:
		+	1) діалогічний – активність, контактність і висока ефективність спілкування; педагогічний оптимізм, спирання на позитивний потенціал особистості студента і групи в цілому, відкритість, щирість і природність у спілкуванні; цілісний вплив на особистість студента, передавання соціального досвіду як особистісного знання; високий рівень імпровізаційності у спілкуванні, готовність до новизни, орієнтування на діалог, дискусію, обговорення; прагнення до власного професійного і особистісного зростання; висока і адекватна самооцінка; розвинуте почуття гумору (Стилі: спілкування на основі високих професійних настанов пе¬дагога; спілкування на основі дружньої прихильності; «майстер», «вічні студенти»);
		+	2) альтруїстичний – повне підпорядкування себе завданням професійної діяльності, відданість роботі, поєднана з недовірою до самостійності студента; підміна власною активністю їх зусиль; формування в студента залежності від себе; чуйність і навіть жертовність у поєднанні з байдужістю до того, як викладача розуміють студенти; відсутність прагнення до власного професійного і особистісного зростання, низький рівень рефлексії власної поведінки (Стилі: «Сократ», «друзі»);
		+	3) конформістський – поверхове, депроблематизоване і безконфліктне спілкування зі студентами без чітко визначених комунікативних і педагогічних цілей, яке часто переходить у пасивне реагування на зміни ситуації; орієнтування на «злагоду» (іноді необхідна дистанція зменшується до мінімуму, переходячи у панібратство), зовнішня формальна добро зичливість при внутрішній байдужості або підвищеній тривожності; орієнтування на репродуктивну діяльність, прагнення відповідати чинним стандартам («бути не гіршим за інших»); поступливість, невпевненість у собі, недостатня вимогливість, безініціативність; лабільна або низька самооцінка (Стилі: спілкування-загравання; «керівник групової дискусії», «викладачі-формалісти»);
		+	4) пасивний – холодна відчуженість, гранична стриманість, підкреслена дистантність, орієнтування на поверхове рольове спілкування зі студентами; відсутність потреби в емоційному включенні у спілкування; замкнутість і байдужість до учнів; низька сенситивність до їхніх емоційно-психічних станів («емоційна глухота»); висока самооцінка у поєднанні з прихованим невдоволенням від процесу спілкування (Стилі: «гід», «викладач-стандарт»);
		+	5) маніпулятивний – егоцентрична спрямованість; висока потреба у досягненні зовнішнього успіху; підкреслена вимогливість; приховане самолюбство; високий рівень розвитку комунікативних умінь, їх вміле використання для прихованого маніпулювання партнерами спілкування; знання достоїнств і недоліків студентів у поєднанні з власною закритістю, нещирістю; добре розвинена рефлексія власної поведінки; висока самооцінка і самоконтроль (Стилі: «менеджер», «тренер») ;
		+	6) авторитарно-монологічний – прагнення домінувати, орієнтування на «виховання-примушування»; переважання дисциплінарних методів і прийомів над організаційними; егоцентризм, нетерпимість до помилок і заперечень з боку студентів; брак педагогічного такту, агресивність; суб’єктивізм в оцінках, жорстка їх поляризація; ригідність, орієнтування на репродуктивну діяльність, стереотипізація педагогічних впливів; низька сенситивність і рефлексія власної поведінки, висока самооцінка (Стилі: спілкування – дистанція, «генерал», «колишні моряки»).

	==Висновки==		==Висновки==

←Попередня ревізія		Версія за 16:07, 22 лютого 2013
Рядок 11:		Рядок 11:

	==Проблема дослідження==		==Проблема дослідження==
		+	Сучасна освітня галузь, незважаючи на певні зрушення в окремих сферах, продовжує бути консервативною. Її працівники є відданими тим схемам та технологіям, до яких вони звикли, які вони засвоїли. Найкращими якостями, що повинні бути притаманні студентові, вважаються дисциплінованість, слухняність, наслідування. І практично не сприймається оригінальність, самостійність, намагання ставитися до педагога як до рівного. З іншого боку, сучасний студент бажає бачити в педагогові не лише «джерело інформації», а й душевну, розуміючу, високоморальну та справедливу людину. В той же час, завдяки спілкуванню «викладач-студент» формується важлива система навчально-виховних взаємин, це в свою чергу сприяє ефективності навчання та виховання. А отже проблема професійного спілкування педагога зі студентом вимагає детального розгляду.

	==Гіпотеза дослідження==		==Гіпотеза дослідження==

←Попередня ревізія		Версія за 16:06, 22 лютого 2013
Рядок 5:		Рядок 5:

	==Автори проекту==		==Автори проекту==
		+	Студенти групи ПВШ-1

	==Тема дослідження==		==Тема дослідження==

←Попередня ревізія		Версія за 16:06, 22 лютого 2013
Рядок 2:		Рядок 2:

	==Назва проекту==		==Назва проекту==
		+	Секрети спілкування

	==Автори проекту==		==Автори проекту==

@@ Рядок 59: / Рядок 59: @@
 ==Висновки==
+При всій  різноманітності педагогічних стилів спілкування, дослідники вважають, що конструктивним підходом до визначення оптимального стилю спілкування є оптимізація процесу спілкування, яка  передбачає:
 ==Корисні ресурси==

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 ==Мета дослідження==
+Дослідити основні класифікації стилів педагогічного спілкування, проаналізувати  їх позитивні сторони та недоліки; визначити ступінь впливу стиля спілкування на розвиток студента як професіонала
 ==Результати дослідження==

@@ Рядок 14: / Рядок 14: @@
 ==Гіпотеза дослідження==
+Стиль викладння та спілкування педагога впливає на становлення студента спеціальності «Педагогіка вищої школи»  як професіонала
 ==Мета дослідження==

@@ Рядок 8: / Рядок 8: @@
 ==Тема дослідження==
+Класифікація стилів педагогічного спілкування та роль стиля у формуванні студента як професіонала
 ==Проблема дослідження==