Портфоліо Данилишеної Т.А. - Історія редагувань

Lfybkbityf: /* Діяльність учнів (Скопіювати з Плану) */

2012-08-22T07:42:28Z

‎Діяльність учнів (Скопіювати з Плану)

Lfybkbityf: /* Діяльність учнів (Скопіювати з Плану) */

2012-08-22T07:41:56Z

‎Діяльність учнів (Скопіювати з Плану)

Lfybkbityf: /* Діяльність учнів (Скопіювати з Плану) */

2012-08-22T07:41:17Z

‎Діяльність учнів (Скопіювати з Плану)

Lfybkbityf в 07:20, 22 серпня 2012

2012-08-22T07:20:51Z

Вовчек Наталія: /* Опис оцінювання */

2012-08-17T06:40:08Z

‎Опис оцінювання

Вовчек Наталія в 05:23, 16 серпня 2012

2012-08-16T05:23:41Z

Вовчек Наталія в 05:05, 16 серпня 2012

2012-08-16T05:05:34Z

Вікторія Іванівна: /* Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети */

2012-08-15T08:16:19Z

‎Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети

Вікторія Іванівна: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Портфоліо}}

2012-08-15T04:38:17Z

Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Портфоліо}}

Нова сторінка

''''''Жирний текст'''Лінійні рівняння з однією змінною

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=
музика

=Навчальна тема (як записано в програмі)=
Вічні почуття

=Вік учнів, клас=
13-14 років, 8 клас
==Стислий опис проекту==Учні будуть вивчати музичну творчість Людвіга ван Бетховена, робити огляд творів композитора у класичному вигляді та сучасній обробці та знаходити актуальність та взаємозв’язок композицій з сьогоденням.
Протягом вивчення теми, учні будуть поділенні на групи для дослідження затребуваності творів композитора у сучасному житті та інформаційному просторі (кінематографі, телепередачах, радіо) .
Школярі будуть вдосконалювати вміння аналізувати твір, творчі здібності, розвивати увагу, пам’ять, уяву та формувати навички толерантного спілкування, зміцнювати інтерес до творчості композиторів – класиків.
В позаурочний час учні проглянуть документальний фільм «У пошуках Бетховена».

==Повний План вивчення теми==
1 УРОК
Перед початком роботи вчитель знайомить дітей з темою проекту, демонструє презентацію та повідомляє ключові та тематичні запитання, визначає проблему. За допомогою анкетування, таблиці З-Х-Д визначаються знання учнів та їх навчальні потреби. Діти об’єднуються у дві групи – «коспозиторів» та «слухачів». Кожна группа протягом проекту працює у своєму напрямку. «Композитори» досліджують творчість композитора, його життєвий шлях, історію написання музичних композицій. «Слухачі» досліджують твори митця, їх вплив на людину, знаходять їх в Інтернеті, шукають їх використання у сучасному житті. Протягом проекту школярі ведуть щоденник музичних спостережень за темою: Музика серця. Творча постать Людвіга ван Бетховена, самостійно обирають матеріал, з яким їх варто працювати. В позаурочний час дітям пропонується переглянути документальний фільм «У пошуках Бетховена»
2 УРОК
Учні готують доповіді з цікавих сторінок життя та творчості композитора. На основі набутих знань протягом дослідження учні створюють блог любителів класичної музики де діляться з однолітками враженнями від прослуханої музики та своїм відношенням до класичних творів. Наприкінці уроку вчителем проводиться тестування учнів з набутих знань.
3 УРОК
Кожна з груп сстворює презентацію за матеріалом, який вони обрали для дослідження. Лідери груп проводять невеличку музичну вікторину за творами класика. Свої думки та досягнення учні заносять до щоденника музичних спостережень.
4 УРОК
Лідери кожної групи захищають свої проекти за обраною темою використовуючи ІКТ – презентації, блог любителів класичної музики, щоденник музичних вражень. Інші члени групи доповнюють виступ. За допомогою підсумкової таблиці вчитель підсумки.

=Навчальні цілі=
Мета вивчення проекту
Навчальна:
- на прикладах одних з найдосконаліших зразків музики Людвіга ван Бетховена показати учням втілення ліричних, мужніх, героїчних мотивів та образів боротьби та перемоги людини над долею та найти взаємозв’язок музики класичної з музикою сучасною на прикладах обробок даних композицій,
- поглибити знання про творчість композитора,
Виховна:
- формувати вміння логічно та аргументовано висловлювати власні думки та позиції щодо прослуханої музики,
- виховувати глибоке розуміння класичної музики, почуття краси та добра,
Розвиваюча:
- розвивати увагу, пам’ять, уяву та формувати навички толерантного спілкування,
- зміцнювати інтерес до творчості композиторів – класиків.

Протягом реалізації проекту учні навчаються:
- шукати в Інтернеті необхідну інформацію стосовно теми уроків ( аудіо, відеоматеріали, статті щодо творчого доробку композитора),
- працювати у програмах Microsoft Office: Word, Power Point,
- створювати та демонструвати презентації,
- створювати інформаційні бюлетені та wiki - сайти, блоги,
- обговорювати та висловлювати власні думки на форумах любителів класики та прихильників музики видатного композитора.

=Опис оцінювання=
Контрольно-оцінювальна діяльності на уроках музики передбачає систематичну взаємодію між учителем та учнями у результаті якої отримується об’єктивна інформація про перебіг і результати навчально-виховної діяльності. Вона забезпечує реалізацію особистісно-орієнтованого підходу до музичної освіти школярів і складається з організаційних методів (тестування у поєднанні з анкетуванням, метод З-Х-Д, спостереження за навчальною роботою учнів) форм та засобів оцінювання. Головний метод, що застосовувався протягом вивчення теми – це метод тестування. Тестування результатів музичної освіти школярів визначається як об’єктивне, стандартне вимірювання, що має у собі завдання, орієнтовані на визначення рівнів засвоєння змісту музичної освіти та оцінювання індивідуальних досягнень, яке проводить як і вчитель так і використовується самооцінювання. Тести мали комплексний характер і фіксували особистісне ставлення (самостійні судження, погляди, позиції, смаки) учнів до обраної теми на основі набутих музичних знань. Оцінки виставлялись після кожного уроку.

=Діяльність учнів (Скопіювати з Плану)=
=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище== Ковальова Олена Олександрівна
==Фах, навчальний предмет== вчитель музики
==Навчальний заклад==Амвросіївська загальноосвітня школа - інтернат I-III ст.№4
==Місто\село, район, область== м. Амвросіївка
==Контактні дані==

=Відомості про тренінг=
==Дати проведення тренінгу==
==Місце проведення тренінгу==
Амвросіївська загальноосвітня школа - інтернат I-IIIст. №4

==Тренери==
Кравцова Галина Василівна

[[Категорія: Шаблони]]

@@ Рядок 42: / Рядок 42: @@
 Введення поняття функції через механічне й геометричне подання (17 століття.) Починаючи лише з 17 століття, у зв'язку із проникненням у математику ідеї змінних, поняття функції явно й цілком свідомо застосовується. Шлях до появи поняття функції заклали в 17 столітті французькі вчені Франсуа Виет і Рене Декарт; вони розробили єдину буквену математичну символіку, що незабаром одержала загальне визнання. Уведене було єдине позначення: невідомих - останніми буквами латинського алфавіту - x, y, z, відомих - початковими буквами того ж алфавіту - a, b, c, ... і т.д. Під кожною буквою стало можливим розуміти не тільки конкретні дані, але й багато хто інші; у математику прийшла ідея зміни. Тим самим з'явилася можливість записувати загальні формули. Крім того, у Декарта й Ферма (1601-1665) у геометричних роботах з'являється виразне подання змінної величини й прямокутної системи координат. У своїй “Геометрії” в 1637 році Декарт дає поняття функції, як зміна ординати крапки залежно від зміни її абсциси; він систематично розглядав лише ті криві, які можна точно представити за допомогою рівнянь, притім переважно алгебраїчних. Поступове поняття функції стало ототожнюватися, таким чином, з поняттям аналітичного вираження - формули. В 1671 році Ньютон під функцією став розуміти змінну величину, що змінюється із часом (називав в “флюентой”). В “Геометрії” Декарта й роботах Ферма, Ньютона й Лейбница поняття функції носило по суті інтуїтивний характер і було зв'язано або з геометричними, або з механічними поданнями: ординати крапок кривих - функція від абсцис (x); шлях і швидкість - функція від часу (t) і т.п.
-[[Файл:kanaeva_6.jpg|200px|left]]
+[[Файл:kanaeva_6.jpg|200px|right]]
 Аналітичне визначення функції (17 - початок 19 століття). Саме слово “функція” (від латинського functio -здійснення, виконання) уперше було вжито німецьким математиком Лейбницем в 1673р. у листі до Гюйгенсу (під функцією він розумів відрізок, довжина якого міняється по якому-небудь певному законі), у пресі ввів з 1694 року. Починаючи з 1698 року, Лейбниц увів також терміни “змінна” і “константа”. В 18 столітті з'являється новий погляд на функцію як на формулу, що зв'язує одну змінну з іншої. Це так звана аналітична точка зору на поняття функції. Підхід до такого визначення вперше зробив швейцарський математик Иоганн Бернуллі (1667-1748), що в 1718 році визначив функцію в такий спосіб: “функцією змінної величини називають кількість, утворена яким завгодно спосіб із цієї змінної величини й постійних”. Для позначення довільної функції від x Бернуллі застосував знак ?(x), називаючи характеристикою функції, а також букви x або ? ; Лейбниц уживав x1, x2 замість сучасних f1(x) , f2(x). Эйлер позначив через f : y, f: (x + y) те, що ми нині позначаємо через f(x), f(x+y). Поряд з ( Эйлер пропонує використовувати букви (,( і інші. Даламбер зробив крок уперед на шляху до сучасних позначень, відкидаючи двокрапку Эйлера; він пише, наприклад, (t, ((t+s). Остаточне формулювання визначення функції з аналітичної точки зору зробив в 1748 році учень Бернуллі Эйлер (в “Введенні в аналіз нескінченного”): “Функція змінної кількості є аналітичне вираження, складене яким-небудь образом із цієї кількості й чисел або постійних кількостей”. Так розуміли функцію протягом майже всього 18 століття Даламбер (1717-1783), Лагранж (1736-1813), Фур'є (1768-1830) і інші видні математики. Що стосується Эйлера, те він не завжди дотримувався вище зазначеного визначення; у його роботах поняття функції піддавалося подальшому розвитку відповідно до запитів математичного аналізу. В “Диференціальному обчисленні”, що вийшло у світло в 1755 році, Эйлер дає загальне визначення функції: “Коли деякі кількості залежать друг від друга таким чином, що при зміні останніх і самі вони піддаються зміні, те перші називають функцією других”. “Це найменування, - продовжує далі Эйлер - має надзвичайно широкий характер; воно охоплює всі способи, якими одна кількість визначається за допомогою інших”. Як видно з певних визначень, саме поняття функції фактично ототожнювалося з аналітичним вираженням. Нові кроки в розвитку природознавства й математики викликали й подальше узагальнення поняття функції. Одним з невирішених питань, пов'язаних з поняттям функції, із приводу якого велася запекла боротьба думок, був наступний: чи можна одну функцію задати декількома аналітичними вираженнями? Великий внесок у дозвіл суперечки Эйлера, Даламбера, Бернуллі й інших учених 18 століття із приводу того, що варто розуміти під функцією, вніс французький математик Жан Батист Жозеф Фур'є (1768-1830), що займався в основному математичною фізикою. У Паризьку АН представляються, що їм в, в 1807-1811 р. Мемуарах по теорії поширення тепла у твердому тілі, Фур'є привів і перші приклади функцій, які задані на різних ділянках різними аналітичними вираженнями. Із праць Фур'є випливало, що будь-яка крива незалежно від того, зі скількох і яких різнорідних частин вона складається, може бути представлена у вигляді єдиного аналітичного вираження й що є також переривані криві, зображувані аналітичним вираженням. У своєму “Курсі алгебраїчного аналізу”, опублікованому в 1721р., французький математик О.Коші обґрунтував висновки Фур'є. Таким чином, на відомому етапі розвитку фізики й математики стало ясно, що доводиться користуватися й такими функціями, для визначення яких дуже складно або навіть неможливо обмежитися одним лише аналітичним апаратом. Останній став гальмувати необхідне математикою й природознавством розширення поняття функції.

@@ Рядок 42: / Рядок 42: @@
 Введення поняття функції через механічне й геометричне подання (17 століття.) Починаючи лише з 17 століття, у зв'язку із проникненням у математику ідеї змінних, поняття функції явно й цілком свідомо застосовується. Шлях до появи поняття функції заклали в 17 столітті французькі вчені Франсуа Виет і Рене Декарт; вони розробили єдину буквену математичну символіку, що незабаром одержала загальне визнання. Уведене було єдине позначення: невідомих - останніми буквами латинського алфавіту - x, y, z, відомих - початковими буквами того ж алфавіту - a, b, c, ... і т.д. Під кожною буквою стало можливим розуміти не тільки конкретні дані, але й багато хто інші; у математику прийшла ідея зміни. Тим самим з'явилася можливість записувати загальні формули. Крім того, у Декарта й Ферма (1601-1665) у геометричних роботах з'являється виразне подання змінної величини й прямокутної системи координат. У своїй “Геометрії” в 1637 році Декарт дає поняття функції, як зміна ординати крапки залежно від зміни її абсциси; він систематично розглядав лише ті криві, які можна точно представити за допомогою рівнянь, притім переважно алгебраїчних. Поступове поняття функції стало ототожнюватися, таким чином, з поняттям аналітичного вираження - формули. В 1671 році Ньютон під функцією став розуміти змінну величину, що змінюється із часом (називав в “флюентой”). В “Геометрії” Декарта й роботах Ферма, Ньютона й Лейбница поняття функції носило по суті інтуїтивний характер і було зв'язано або з геометричними, або з механічними поданнями: ординати крапок кривих - функція від абсцис (x); шлях і швидкість - функція від часу (t) і т.п.
-[[Файл:kanaeva_6.jpg|200px|centre]]
+[[Файл:kanaeva_6.jpg|200px|left]]
 Аналітичне визначення функції (17 - початок 19 століття). Саме слово “функція” (від латинського functio -здійснення, виконання) уперше було вжито німецьким математиком Лейбницем в 1673р. у листі до Гюйгенсу (під функцією він розумів відрізок, довжина якого міняється по якому-небудь певному законі), у пресі ввів з 1694 року. Починаючи з 1698 року, Лейбниц увів також терміни “змінна” і “константа”. В 18 столітті з'являється новий погляд на функцію як на формулу, що зв'язує одну змінну з іншої. Це так звана аналітична точка зору на поняття функції. Підхід до такого визначення вперше зробив швейцарський математик Иоганн Бернуллі (1667-1748), що в 1718 році визначив функцію в такий спосіб: “функцією змінної величини називають кількість, утворена яким завгодно спосіб із цієї змінної величини й постійних”. Для позначення довільної функції від x Бернуллі застосував знак ?(x), називаючи характеристикою функції, а також букви x або ? ; Лейбниц уживав x1, x2 замість сучасних f1(x) , f2(x). Эйлер позначив через f : y, f: (x + y) те, що ми нині позначаємо через f(x), f(x+y). Поряд з ( Эйлер пропонує використовувати букви (,( і інші. Даламбер зробив крок уперед на шляху до сучасних позначень, відкидаючи двокрапку Эйлера; він пише, наприклад, (t, ((t+s). Остаточне формулювання визначення функції з аналітичної точки зору зробив в 1748 році учень Бернуллі Эйлер (в “Введенні в аналіз нескінченного”): “Функція змінної кількості є аналітичне вираження, складене яким-небудь образом із цієї кількості й чисел або постійних кількостей”. Так розуміли функцію протягом майже всього 18 століття Даламбер (1717-1783), Лагранж (1736-1813), Фур'є (1768-1830) і інші видні математики. Що стосується Эйлера, те він не завжди дотримувався вище зазначеного визначення; у його роботах поняття функції піддавалося подальшому розвитку відповідно до запитів математичного аналізу. В “Диференціальному обчисленні”, що вийшло у світло в 1755 році, Эйлер дає загальне визначення функції: “Коли деякі кількості залежать друг від друга таким чином, що при зміні останніх і самі вони піддаються зміні, те перші називають функцією других”. “Це найменування, - продовжує далі Эйлер - має надзвичайно широкий характер; воно охоплює всі способи, якими одна кількість визначається за допомогою інших”. Як видно з певних визначень, саме поняття функції фактично ототожнювалося з аналітичним вираженням. Нові кроки в розвитку природознавства й математики викликали й подальше узагальнення поняття функції. Одним з невирішених питань, пов'язаних з поняттям функції, із приводу якого велася запекла боротьба думок, був наступний: чи можна одну функцію задати декількома аналітичними вираженнями? Великий внесок у дозвіл суперечки Эйлера, Даламбера, Бернуллі й інших учених 18 століття із приводу того, що варто розуміти під функцією, вніс французький математик Жан Батист Жозеф Фур'є (1768-1830), що займався в основному математичною фізикою. У Паризьку АН представляються, що їм в, в 1807-1811 р. Мемуарах по теорії поширення тепла у твердому тілі, Фур'є привів і перші приклади функцій, які задані на різних ділянках різними аналітичними вираженнями. Із праць Фур'є випливало, що будь-яка крива незалежно від того, зі скількох і яких різнорідних частин вона складається, може бути представлена у вигляді єдиного аналітичного вираження й що є також переривані криві, зображувані аналітичним вираженням. У своєму “Курсі алгебраїчного аналізу”, опублікованому в 1721р., французький математик О.Коші обґрунтував висновки Фур'є. Таким чином, на відомому етапі розвитку фізики й математики стало ясно, що доводиться користуватися й такими функціями, для визначення яких дуже складно або навіть неможливо обмежитися одним лише аналітичним апаратом. Останній став гальмувати необхідне математикою й природознавством розширення поняття функції.

@@ Рядок 10: / Рядок 10: @@
 Проект присвячений вивченню теми "Функції". Проект "Функція. Її секрети та графік" присвячений важливому поняттю сучасної математики функціональній залежності. Вивчення функцій, їх поведінки та побудова їх графіків є важливим розділом шкільного курсу математики, оскільки знання побудови графіків часто допомагає вирішувати складні завдання, а інколи є єдиним засобом їх вирішення. Вміння будувати графіки функцій викликає великий інтерес в учнів. В процесі роботи над проектом в учнів розвивається абстрактне мислення і просторова уява. Матеріал проекту являє собою пізнавальний інтерес для учнів і може застосовуватися для різних груп школярів внаслідок своєї узагальненості та практичної спрямованості.
 ==Повний План вивчення теми==
+[https://docs.google.com/open?id=0B1ljG2KuXgmlTGFfUWFEcUoyU1k План вивчення теми]
 =Навчальні цілі=
 Після завершення проекту учні зможуть:

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+=Назва проекту =
+"Функція. Її секрети та графік"
 =Назва навчальної теми =
+Функції
 =Основний та другорядні  (дотичні) навчальні предмети=
 Алгебра, геометрія
 =Вік учнів, клас=
 -13 років 7 клас
 ==Стислий опис проекту==
+Проект присвячений вивченню теми "Функції". Проект "Функція. Її секрети та графік" присвячений важливому поняттю сучасної математики функціональній залежності. Вивчення функцій, їх поведінки та побудова їх графіків є важливим розділом шкільного курсу математики, оскільки знання побудови графіків часто допомагає вирішувати складні завдання, а інколи є єдиним засобом їх вирішення. Вміння будувати графіки функцій викликає великий інтерес в учнів. В процесі роботи над проектом в учнів розвивається абстрактне мислення і просторова уява. Матеріал проекту являє собою пізнавальний інтерес для учнів і може застосовуватися для різних груп школярів внаслідок своєї узагальненості та практичної спрямованості.
 ==Повний План вивчення теми==
 =Навчальні цілі=
+Після завершення проекту учні зможуть:
 =Опис оцінювання=

@@ Рядок 36: / Рядок 36: @@
 =Діяльність учнів (Скопіювати з Плану)=
 =Відомості про автора=
 ==Ім'я, прізвище==

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-''''''Жирний текст'''Лінійні рівняння з однією змінною
+=Назва навчальної теми =
 =Основний та другорядні  (дотичні) навчальні предмети=
-Алебра, геометрія
+Алгебра, геометрія
-−
 =Навчальна тема (як записано в програмі)=
 =Вік учнів, клас=
--14 років, 8 клас
+-13 років 7 клас
-==Стислий опис проекту==Учні будуть вивчати  музичну творчість Людвіга ван Бетховена, робити огляд творів композитора у класичному вигляді та сучасній обробці та знаходити актуальність та взаємозв’язок композицій з сьогоденням.
+==Стислий опис проекту==
-Протягом вивчення теми, учні будуть поділенні на групи для дослідження затребуваності творів композитора у сучасному житті та інформаційному просторі (кінематографі, телепередачах, радіо) .
-Школярі будуть вдосконалювати вміння аналізувати твір, творчі здібності, розвивати увагу, пам’ять, уяву та формувати навички толерантного спілкування, зміцнювати інтерес до творчості композиторів – класиків.
-В позаурочний час учні проглянуть документальний фільм «У пошуках Бетховена».
 ==Повний План вивчення теми==
 =Навчальні цілі=
-Мета вивчення проекту
-Навчальна:
--	на прикладах одних з найдосконаліших зразків музики Людвіга ван Бетховена показати учням втілення ліричних, мужніх, героїчних мотивів та образів  боротьби та перемоги людини над долею та найти взаємозв’язок музики класичної з музикою сучасною на прикладах обробок даних композицій,
--	поглибити знання про творчість композитора,
-Виховна:
--	формувати вміння логічно та аргументовано висловлювати власні думки та позиції щодо прослуханої музики,
--	виховувати глибоке розуміння класичної музики, почуття краси та добра,
-Розвиваюча:
--	розвивати увагу, пам’ять, уяву та формувати навички толерантного спілкування,
--	зміцнювати інтерес до творчості композиторів – класиків.
-−
-Протягом реалізації проекту учні навчаються:
--	шукати в Інтернеті необхідну інформацію стосовно теми уроків ( аудіо, відеоматеріали, статті  щодо творчого доробку композитора),
--	працювати у програмах Microsoft  Office: Word, Power Point,
--	створювати та демонструвати презентації,
--	створювати інформаційні бюлетені та wiki - сайти, блоги,
--	обговорювати та висловлювати власні думки на форумах любителів класики та прихильників музики видатного композитора.
-−
 =Опис оцінювання=
 =Діяльність учнів (Скопіювати з Плану)=
 =Відомості про автора=
-==Ім'я, прізвище== Ковальова Олена Олександрівна
+==Ім'я, прізвище==
-==Фах, навчальний предмет== вчитель музики
+Данилишена Тетяна Аларіївна
-==Навчальний заклад==Амвросіївська загальноосвітня школа - інтернат I-III ст.№4
+==Фах, навчальний предмет==
-==Місто\село, район, область== м. Амвросіївка
+Вчитель математики
 ==Контактні дані==
 =Відомості про тренінг=
 ==Дати проведення тренінгу==
 ==Місце проведення тренінгу==
-Амвросіївська  загальноосвітня  школа - інтернат  I-IIIст. №4
+іванковецький НВК
-−
 ==Тренери==
-Кравцова Галина Василівна
+Шевчук Наталія Андріївна
 [[Категорія: Шаблони]]