Вікі-стаття "У назвах вулиць пам'ять про героїв" - Історія редагувань

Пархоменко Світлана: /* Результати дослідження */

2014-10-31T06:57:04Z

‎Результати дослідження

Показати зміни

Пархоменко Світлана: /* Результати дослідження */

2014-10-31T06:55:24Z

‎Результати дослідження

Пархоменко Світлана: /* Результати дослідження */

2014-10-31T06:54:11Z

‎Результати дослідження

Показати зміни

Пархоменко Світлана: /* Результати дослідження */

2014-10-31T06:52:36Z

‎Результати дослідження

Показати зміни

Пархоменко Світлана: /* Результати дослідження */

2014-10-31T06:51:25Z

‎Результати дослідження

Пархоменко Світлана: /* Результати дослідження */

2014-10-31T06:50:19Z

‎Результати дослідження

Пархоменко Світлана в 06:48, 31 жовтня 2014

2014-10-31T06:48:27Z

Показати зміни

Пархоменко Світлана: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Вікі-стаття учня}}

2014-10-31T06:34:55Z

Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Вікі-стаття учня}}

Нова сторінка

==Назва проекту==

==Автори проекту==

==Тема дослідження==

==Проблема дослідження==

==Гіпотеза дослідження==

==Мета дослідження==

==Результати дослідження==

==Висновки==

==Корисні ресурси==

[[Категорія: Шаблони]]

@@ Рядок 40: / Рядок 40: @@
 Звання Героя Радянського Союзу Катерині Зеленко присвоїли посмертно 5 травня 1990 року.
 У Сумах свято шанують пам'ять про героїв-патріотів, які у тяжкий для Вітчизни час віддали за неї своє життя. Наприкінці 1941 року в Сумах була створена підпільна комсомольська група, яку очолив випускник середньої школи № 2 Дмитро Косаренко. Юні патріоти приймали і поширювали серед населення зведення Радінформбюро, влаштовували диверсії на заліз¬ниці, пошкодили міську телефонну станцію. За час своєї діяльності юні підпільники замінували два ворожі військові ешелони, підірвали три телефонні шафи, пошкодили зв’язок у районі дій німецької комендатури. Всіма силами перешкоджали роботі німців на території міста Суми та Сумської області. Викрали з комендатури бланки документів, підроблювали підписи і печатки. Власноруч сконструювали радіоприймач, щоб дізнаватися новини з фронту, і постійно розповсюджували серед населення листівки та звернення до жителів міста. Комсомольці налагодили зв'язок з партизанським з'єднанням Героя Радянського Союзу М. І. Наумова, постачали партизанам зброю. Складена підпільниками і передана через партизанів Радянському командуванню карта мінних полів ворога врятувала життя багатьом радянським воїнам, що визволяли місто. Підпільники збиралися приєднатися до партизанів, однак навесні 1943 року фашисти заарештували керівників підпілля. 22 квітня гітлерівці стратили Д. Косаренка і його мужніх товаришів. Дмитро Косаренко, керівник підпільної комсомольської організації «Прапор», витримав чотиригодинні жорстокі тортури фашистських нелюдів, але не назвав нікого з товаришів-підпільників. Щоб не втратити свідомість, а разом з нею — і контроль над собою, юнак намагався віршувати... На розстріл Дмитра Косаренка принесли на ношах. Володя Худяков і Володя Ропота підняли його, поставили між собою. Потім пролунали постріли… Це сталося в руїнах заводу імені М.В.Фрунзе 22 квітня 1943 року. Коли закінчилася Велика Вітчизняна, на місці страти героїв-підпільників встановили пам'ятну плиту. Відтоді біля неї завжди лежать живі квіти…Школі № 2 присвоєно ім'я її випускника Д. Косаренка, а на будинку, де була школа раніше, встановлено меморіальну дошку. Відкрито меморіальну дошку і на вулиці, названій ім'ям героя. Пам'ять про підпільників живе!
-     Нами були з'ясовані назви вулиць, які теж пов'язані з героями Великої Вітчизняної війни, проте біографії цих історичних постатей не пов'язані з Сумщиною, але вони заслуговують на те, щоб нащадки їх пам'ятали.
 Це і вулиця Георгія Жукова – Маршала Радянського Союзу, чотири рази Героя Радянського Союзу. З 1940 року – командувача Київським військовим округом. У 1941 році – начальник Генштабу. Під час війни відіграв важливу роль у знищенні німецьких військ. Від імені головнокомандувача приймав капітуляцію Німеччини.
 І вулиця Марини Раскової - радянської льотчиці-штурмана, однієї із перших жінок, яку удостоєно звання Герой Радянського Союзу (1938). Як штурман брала участь у далеких безпосадочних перельотах. Під час Великої Вітчизняної війни командувала авіаполком. Загинула 4 січня 1943 року у авіаційній катастрофі біля Саратова, у складних метереологічних умовах під час перельоту до фронту.

@@ Рядок 29: / Рядок 29: @@
 # Уся наша країна пишається подвигами прославленого льотчика С.П. Супруна. Уродженець села Річки Білопільського району, він починав свою трудову діяльність на Сумському машинобудівному заводі. Потім став одним з провідних радянських льотчиків-випробувачів. 1940 року за вміле виконання найскладніших завдань, за мужність і відвагу С. П. Супруну було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В перші дні Великої Вітчизняної війни С. П.Супрун очолив винищувальний авіаційний загін особливого призначення. 30 червня 1941 року безстрашний ас вилетів на фронт.
 липня 1941 року в нерівному бою з шістьма фашистськими стерв'ятниками відважний сокіл загинув над Білоруссю. Влучним пострілом він збив один винищувач, але і його МІГ-3 спалахнув від ворожого вогню. Радянський уряд посмертно нагородив його другою Золотою Зіркою. С. П. Супрун першим у роки Великої Вітчизняної війни відкрив славний список двічі Героїв Радянського Союзу. Ім'я С.Супруна носить одна з вулиць міста.
-# Рибалко Павло Семенович - чудовий танковий воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, маршал бронетанкових військ. Народився в 1894 р. в селі Малий Истороп Харківській губернії нині Лебединського р-ну Сумської області у багатодітній сім'ї робітника.
+## Рибалко Павло Семенович - чудовий танковий воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, маршал бронетанкових військ. Народився в 1894 р. в селі Малий Истороп Харківській губернії нині Лебединського р-ну Сумської області у багатодітній сім'ї робітника.
 У кінці 1917 р. Павло Рибалко вступає в ряди червоногвардійців. Після укладення Брестського миру Україну окупували німці, Павло Рибалко у складі партизанського загону воює з ними, а також з військами гетьмана Скоропадського і петлюрівцями. Дуже швидко завдяки своєму бойовому досвіду і військовому умінню Павло Семенович стає командиром загону.     Після звільнення Павло Семенович повернувся в рідні місця. У 1920 Рибалко П.С. стає комісаром 84-го кавалерійського полку 14-ої кавалерійської дивізії І Кінної армії. Після початку Великої Вітчизняної війни генерал-майор Рибалко продовжує готувати розвідників. Але загибель декількох родичів у боях з окупантами робить Павла Семеновича ще наполегливішим в прагненні потрапити на фронт. Єдиний син генерала Рибалко -  лейтенант Вілен Рибалко весною 1942 р. згорів в танку під час бою. Незабаром Павла Семеновича призначили заступником командувача 5-ою танковою армією, яка формувалася в Московському військовому окрузі.
 Танкісти Рибалко почали наступ у ході Харківської наступальної операції (1943 р.) і були звільнені сотні населених пунктів, знищено і узято в полон більше 100 тисяч ворожих солдатів і офіцерів. Заслуги командувача були відмічені черговим  військовим званням «генерал-лейтенанта» і нагородженням полководницьким орденом Суворова І ступеня. Проте під Харковом наші війська зустріли запеклий опір німців. Більше того, супротивник сам перейшов в контрнаступ. Важко припало танкістам. За увесь попередній період, в ході наступу вони практично не отримували поповнення, воювали без відпочинку. Знекровлені, майже без матеріальної частини, танкові бригади були оточені на початку березня в Харкові. Ціною неймовірних зусиль танкістам все ж вдалося пробитися до своїх і зайняти оборону по річці Сіверський Донець. 3-а танкова армія стала гвардійською. 3-а гвардійська танкова армія довела свою потужність і силу вже незабаром, під час Курської битви. Гвардійці-танкісти уміло діяли під Орлом, блискуче виконавши усі поставлені перед ними завдання. У велетенській битві за Дніпро, яку вели війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ватутіна Н.Ф., до складу цього фронту входила і 3-а гвардійська танкова армія генерала Рибалко П. С. "Гвардійська танкова армія генерала П. С. Рибалко в цих битвах вчинила те саме головне, заради чого вона була викликана до життя і існувала: могутньо і нестримно рвалася вперед крізь сутінки і негоду, ламаючи оборонні лінії і опір приголомшеного ворога, порушувала роботу тилів, різала комунікації, наводила паніку в штабах супротивника і громила ті, що спішно марширують до фронту його резерви. Вже не було у загарбників стабільного фронту, вже не знали педантичні німецькі генерали, де знаходяться їх частини, а де діють передові загони грізної танкової армії Рибалко". 6 листопада 1943 р. столиця України місто Київ було повністю звільнене від фашистських загарбників. Генерал-лейтенантові Рибалко П. С. було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням йому ордени Леніна і медалі «Золота Зірка». На завершальному етапі Великої Вітчизняної війни, коли ще не замовкли автоматні черги в кварталах Берліна, гвардійці-танкісти Рибалко отримали нове бойове завдання: вчинити п'ятисоткілометровий марш в Чехословаччину, в Прагу, щоб добити ще одне вороже угрупування. Танкісти Рибалко першими вирвалися на вулиці Праги, до мостів через древню Влтаву. 1 червня 1945 р. Павлу Семеновичу Рибалко було присвоєно військове звання -«маршала бронетанкових військ». За час війни військам його армії було оголошено 20 подяк Верховного Головнокомандувача.

@@ Рядок 46: / Рядок 46: @@
 І вулиця Марини Раскової - радянської льотчиці-штурмана, однієї із перших жінок, яку удостоєно звання Герой Радянського Союзу (1938). Як штурман брала участь у далеких безпосадочних перельотах. Під час Великої Вітчизняної війни командувала авіаполком. Загинула 4 січня 1943 року у авіаційній катастрофі біля Саратова, у складних метереологічних умовах під час перельоту до фронту.
 І вулиця Лізи Чайкіної, яка під час Великої Вітчизняної війни очолювала підпільну організацію молоді, брала активну участь в операціях партизанського загону. Навіть під тортурами вона відмовилася видати інформацію про місцезнаходження партизанського загону і була розстріляна 23 листопада 1941 року. Звання Героя Радянського Союзу Єлизаветі Іванівні Чайкіної присвоєно посмертно 6 березня 1942.
 ==Висновки==
 Таким чином ми з'ясували, що український народ брав активну участь  у Великій Вітчизняній війні. Він піднімався на боротьбу в тилу окупантів. Реальною силою, що протистояла німецьким загарбникам, були  партизани і підпільні організації. Багато наших земляків виявили справжню мужність і героїзм у боротьбі з окупантом. Багато з них стали Героями. Нам є ким пишатися і з кого брати приклад героїзму. Тому багато вулиць нашого міста носять імена справжніх героїв-земляків, щоб ніколи не забували їх подвиги.