Історія відкриття кисню та заліза - Історія редагувань

Neboga.tanysha: /* Корисні ресурси */

2013-01-24T13:53:56Z

‎Корисні ресурси

Neboga.tanysha: /* Висновки */

2013-01-24T13:44:59Z

‎Висновки

Neboga.tanysha: /* Результати дослідження */

2013-01-24T13:36:01Z

‎Результати дослідження

Neboga.tanysha: /* Результати дослідження */

2013-01-24T13:32:13Z

‎Результати дослідження

Neboga.tanysha: /* Результати дослідження */

2013-01-24T13:30:37Z

‎Результати дослідження

Neboga.tanysha: /* Результати дослідження */

2013-01-24T13:30:14Z

‎Результати дослідження

Neboga.tanysha: /* Результати дослідження */

2013-01-24T13:28:01Z

‎Результати дослідження

Neboga.tanysha: /* Результати дослідження */

2013-01-24T13:21:31Z

‎Результати дослідження

Neboga.tanysha: /* Результати дослідження */

2013-01-24T13:21:07Z

‎Результати дослідження

Neboga.tanysha: /* Результати дослідження */

2013-01-24T13:20:38Z

‎Результати дослідження

←Попередня ревізія		Версія за 13:53, 24 січня 2013
Рядок 61:		Рядок 61:

	[[Категорія: Шаблони]]		[[Категорія: Шаблони]]
		+	[http://www.example.comuk.wikipedia.org/wiki/Оксиген ]
		+	[http://www.example.comnatalka-fizyka.blogspot.com/2010/11/blog-post.html ]
		+	[http://www.example.com uk.wikipedia.org/wiki/Залізна_доба]

@@ Рядок 56: / Рядок 56: @@
 ==Висновки==
 ==Корисні ресурси==
 [[Категорія: Шаблони]]

@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 І все ж таки головні особи в історії відкриття кисню не К. Шеєле і не Дж. Прістлі. Вони справді відкрили новий газ — кисень, але до кінця своїх днів залишалися ревними захисниками помилкової теорії флогістону.
 За уявленнями хіміків XVIII ст. флогістон — це невагома речовина — «вогняна матерія», яка нібито міститься в усіх речовинах, здатних горіти, і яка під час горіння вивітрюється, зникає.
-В історії відкриття кисню особливе значення мають праці французького вченого Антуана Лавуазьє. [[Файл:Лавуазьє.jpg|200px]]1775 року він установив, що кисень — складова повітря, що Оксиген входить до складу багатьох кислот та інших речовин. Саме А. Лавуазьє дослідив кисень і створив кисневу теорію горіння, яка прийшла на зміну теорії флогістону. За період, що минув з того часу (понад 200 років), киснева теорія горіння не тільки не була спростована, а й дістала ще безліч підтверджень своєї правильності.
+В історії відкриття кисню особливе значення мають праці французького вченого Антуана Лавуазьє.
 До цього часу був відкритий і азот. У 1775 Лавуазьє прийшов до висновку, що звичайне повітря складається з двох газів - газу, необхідного для дихання і підтримуючого горіння, і газу "протилежного характеру" - азоту. Лавуазьє назвав підтримуючий горіння газ oxygene - "утворюючий кислоти" (від грец. Oxys - кислий і gennao – народжую).
 Історія відкриття заліза

@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 І все ж таки головні особи в історії відкриття кисню не К. Шеєле і не Дж. Прістлі. Вони справді відкрили новий газ — кисень, але до кінця своїх днів залишалися ревними захисниками помилкової теорії флогістону.
 За уявленнями хіміків XVIII ст. флогістон — це невагома речовина — «вогняна матерія», яка нібито міститься в усіх речовинах, здатних горіти, і яка під час горіння вивітрюється, зникає.
-В історії відкриття кисню особливе значення мають праці французького вченого Антуана Лавуазьє. 1775 року він установив, що кисень — складова повітря, що Оксиген входить до складу багатьох кислот та інших речовин. Саме А. Лавуазьє дослідив кисень і створив кисневу теорію горіння, яка прийшла на зміну теорії флогістону. За період, що минув з того часу (понад 200 років), киснева теорія горіння не тільки не була спростована, а й дістала ще безліч підтверджень своєї правильності.
+В історії відкриття кисню особливе значення мають праці французького вченого Антуана Лавуазьє. [[Файл:Лавуазьє.jpg|200px]]1775 року він установив, що кисень — складова повітря, що Оксиген входить до складу багатьох кислот та інших речовин. Саме А. Лавуазьє дослідив кисень і створив кисневу теорію горіння, яка прийшла на зміну теорії флогістону. За період, що минув з того часу (понад 200 років), киснева теорія горіння не тільки не була спростована, а й дістала ще безліч підтверджень своєї правильності.
 До цього часу був відкритий і азот. У 1775 Лавуазьє прийшов до висновку, що звичайне повітря складається з двох газів - газу, необхідного для дихання і підтримуючого горіння, і газу "протилежного характеру" - азоту. Лавуазьє назвав підтримуючий горіння газ oxygene - "утворюючий кислоти" (від грец. Oxys - кислий і gennao – народжую).
 Історія відкриття заліза

@@ Рядок 28: / Рядок 28: @@
 Протягом трьох років він розкладав нагріванням селітри (KNO3, NaNO3) і інші речовини й одержував "вогненне повітря", що підтримує дихання і горіння. Але результати своїх дослідів Шеєле обнародував тільки в 1777 році в книзі "Хімічний трактат про повітря і вогонь
-У 1774 році протестантський священик, глибоко зацікавлений хімією, Джозеф Прістлі проводив досліди з газами, збираючи їх над ртуттю. [[Файл:Пристлі.jpg|200рх]]Він помітив, що при нагріванні на повітрі ртуті утворюється цегляно-червона «окалина» ( меркурій оксид ). Прістлі помістив окалину в пробірку та нагрівав її. Окалина при цьому знову перетворювалася на ртуть, у верхній частині пробірки з′являлися блискучі кульки металу. При розкладенні окалини виділявся газ із незвичайними властивостями. Речовини в цьому газігоріли швидше та яскравіше, ніж на повітрі. Тліюча скіпка в цьому газі спалахувала яскравим полум’ям.
+У 1774 році протестантський священик, глибоко зацікавлений хімією, Джозеф Прістлі проводив досліди з газами, збираючи їх над ртуттю.
 Прістлі намагався пояснити це явище, використовуючи теорію Флогістону. У відкритому ним газі горіння відбувалося краще, ніж на повітрі і він вирішив, що цей газ зовсім немає флогістону. Прістлі назвав відкритий ним газ «дефлогістоване повітря». Через декілька років його перейменували  в кисень; цією назвою  ми користуємося і сьогодні.
 Будучи в Парижі, Прістлі повідомив про своє відкриття А. Лавуазьє й іншим ученим.

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 Історія відкриття кисню
 Проста речовина кисень – одна з найважливіших речовин для життя на нашій планеті, але в повсякденному житті ми не замислюємося про його існування .
-Історія відкриття кисню, як і азоту, пов'язана з триваючим кілька століть вивченням атмосферного повітря. Про те, що повітря по своїй природі не однорідне, а включає частини, одна з яких підтримує горіння і дихання, а інша - ні, знали ще у 8 столітті китайський алхімік Мао Хоа, а пізніше в Європі - Леонардо да Вінчі. У 1665 англійський натураліст Р. Гук писав, що повітря складається з газу, що міститься в селітрі, а також з неактивного газу, що складає велику частину повітря. Про те, що повітря містить елемент, що підтримує життя, у 18 столітті було відомо багатьом хімікам. Шведський аптекар і хімік Карл Шеєле почав вивчати склад повітря в 1768. [[Файл:потретШеєле.jpg|300px]]Протягом трьох років він розкладав нагріванням селітри (KNO3, NaNO3) і інші речовини й одержував "вогненне повітря", що підтримує дихання і горіння. Але результати своїх дослідів Шеєле обнародував тільки в 1777 році в книзі "Хімічний трактат про повітря і вогонь
+Історія відкриття кисню, як і азоту, пов'язана з триваючим кілька століть вивченням атмосферного повітря. Про те, що повітря по своїй природі не однорідне, а включає частини, одна з яких підтримує горіння і дихання, а інша - ні, знали ще у 8 столітті китайський алхімік Мао Хоа, а пізніше в Європі - Леонардо да Вінчі. У 1665 англійський натураліст Р. Гук писав, що повітря складається з газу, що міститься в селітрі, а також з неактивного газу, що складає велику частину повітря. Про те, що повітря містить елемент, що підтримує життя, у 18 столітті було відомо багатьом хімікам. Шведський аптекар і хімік Карл Шеєле почав вивчати склад повітря в 1768. [[Файл:потретШеєле.jpg|300px]]
 У 1774 році протестантський священик, глибоко зацікавлений хімією, Джозеф Прістлі проводив досліди з газами, збираючи їх над ртуттю. Він помітив, що при нагріванні на повітрі ртуті утворюється цегляно-червона «окалина» ( меркурій оксид ). Прістлі помістив окалину в пробірку та нагрівав її. Окалина при цьому знову перетворювалася на ртуть, у верхній частині пробірки з′являлися блискучі кульки металу. При розкладенні окалини виділявся газ із незвичайними властивостями. Речовини в цьому газігоріли швидше та яскравіше, ніж на повітрі. Тліюча скіпка в цьому газі спалахувала яскравим полум’ям.
 Прістлі намагався пояснити це явище, використовуючи теорію Флогістону. У відкритому ним газі горіння відбувалося краще, ніж на повітрі і він вирішив, що цей газ зовсім немає флогістону. Прістлі назвав відкритий ним газ «дефлогістоване повітря». Через декілька років його перейменували  в кисень; цією назвою  ми користуємося і сьогодні.