Iteach WIKI - Внесок користувача [uk]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T16:03:55Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи) */

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=
[https://docs.google.com/document/d/1QS7xE5O3HIJo7Ijil2JuAmn7sdkrbi_YETeTZ6o9Avs/edit?usp=sharing План вивчення теми]

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- схеми] та [https://docs.google.com/document/d/1mUt2iaNj9SdRg7OGqKyt7ad1abkXIlzqxvwj-LgZp2c/edit?usp=sharing асоціативний кущ] для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує [https://docs.google.com/document/d/1CPKHw89GwA79FQSMTLJuEZKnme9OaaTJtMQV1zb3-Jo/edit?usp=sharing контрольні списки] і [https://docs.google.com/document/d/1AkxZsOC__RromMiUNhgxLqQl7sqtsPMCP2lnosdDvSc/edit?usp=sharing форми оцінювання] продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- таблиці], учитель перевіряє набуті знання за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/viewform опитувальника]. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє [https://docs.google.com/presentation/d/1tnuTGxL-edhYbv20rtSLjGI2Mw5AWFCaNeAwqwqUZA0/edit?usp=sharing стартову презентацію] за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing таблиці ЗХД]. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює [http://pavlenko-andriy.blogspot.com/ блог] «Планети земної групи», 2 група – пише [http://wiki.iteach.com.ua/%D0%A3%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%22%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8-%D0%B3%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%22 вікі-статтю] «Планети-гіганти», 3 група готує [https://docs.google.com/presentation/d/15uBIy1cP5xv8yeFlIoTJCzT8Q5EY6eN4QItVTwHjVMY/edit?usp=sharing презентацію] «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/viewform опитувальника] «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T15:43:26Z

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=
[https://docs.google.com/document/d/1QS7xE5O3HIJo7Ijil2JuAmn7sdkrbi_YETeTZ6o9Avs/edit?usp=sharing План вивчення теми]

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- схеми] та [https://docs.google.com/document/d/1mUt2iaNj9SdRg7OGqKyt7ad1abkXIlzqxvwj-LgZp2c/edit?usp=sharing асоціативний кущ] для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує [https://docs.google.com/document/d/1CPKHw89GwA79FQSMTLJuEZKnme9OaaTJtMQV1zb3-Jo/edit?usp=sharing контрольні списки] і [https://docs.google.com/document/d/1AkxZsOC__RromMiUNhgxLqQl7sqtsPMCP2lnosdDvSc/edit?usp=sharing форми оцінювання] продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- таблиці], учитель перевіряє набуті знання за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/viewform опитувальника]. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє [https://docs.google.com/presentation/d/1tnuTGxL-edhYbv20rtSLjGI2Mw5AWFCaNeAwqwqUZA0/edit?usp=sharing стартову презентацію] за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing таблиці ЗХД]. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює [http://pavlenko-andriy.blogspot.com/ блог] «Планети земної групи», 2 група – пише [http://wiki.iteach.com.ua/%D0%A3%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%22%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8-%D0%B3%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%22 вікі-статтю] «Планети-гіганти», 3 група готує [https://docs.google.com/presentation/d/15uBIy1cP5xv8yeFlIoTJCzT8Q5EY6eN4QItVTwHjVMY/edit?usp=sharing презентацію] «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/viewform опитувальника] «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T15:42:25Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Оцінювання (стислий опис і інструменти) */

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=
[https://docs.google.com/document/d/1QS7xE5O3HIJo7Ijil2JuAmn7sdkrbi_YETeTZ6o9Avs/edit?usp=sharing План вивчення теми]

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- схеми] та [https://docs.google.com/document/d/1mUt2iaNj9SdRg7OGqKyt7ad1abkXIlzqxvwj-LgZp2c/edit?usp=sharing асоціативний кущ] для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує [https://docs.google.com/document/d/1CPKHw89GwA79FQSMTLJuEZKnme9OaaTJtMQV1zb3-Jo/edit?usp=sharing контрольні списки] і [https://docs.google.com/document/d/1AkxZsOC__RromMiUNhgxLqQl7sqtsPMCP2lnosdDvSc/edit?usp=sharing форми оцінювання] продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- таблиці], учитель перевіряє набуті знання за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/viewform опитувальника]. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє [https://docs.google.com/presentation/d/1tnuTGxL-edhYbv20rtSLjGI2Mw5AWFCaNeAwqwqUZA0/edit?usp=sharing стартову презентацію] за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing таблиці ЗХД]. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює [http://pavlenko-andriy.blogspot.com/ блог] «Планети земної групи», 2 група – пише [http://wiki.iteach.com.ua/%D0%A3%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%22%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8-%D0%B3%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%22 вікі-статтю] «Планети-гіганти», 3 група готує [https://docs.google.com/presentation/d/15uBIy1cP5xv8yeFlIoTJCzT8Q5EY6eN4QItVTwHjVMY/edit?usp=sharing презентацію] «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/edit?usp=sharing опитувальника] «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T14:22:15Z

Павленко Андрій Вікторович: /* План вивчення теми (вставити файл) */

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=
[https://docs.google.com/document/d/1QS7xE5O3HIJo7Ijil2JuAmn7sdkrbi_YETeTZ6o9Avs/edit?usp=sharing План вивчення теми]

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- схеми] та [https://docs.google.com/document/d/1mUt2iaNj9SdRg7OGqKyt7ad1abkXIlzqxvwj-LgZp2c/edit?usp=sharing асоціативний кущ] для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує [https://docs.google.com/document/d/1CPKHw89GwA79FQSMTLJuEZKnme9OaaTJtMQV1zb3-Jo/edit?usp=sharing контрольні списки] і [https://docs.google.com/document/d/1AkxZsOC__RromMiUNhgxLqQl7sqtsPMCP2lnosdDvSc/edit?usp=sharing форми оцінювання] продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- таблиці], учитель перевіряє набуті знання за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/edit опитувальника]. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє [https://docs.google.com/presentation/d/1tnuTGxL-edhYbv20rtSLjGI2Mw5AWFCaNeAwqwqUZA0/edit?usp=sharing стартову презентацію] за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing таблиці ЗХД]. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює [http://pavlenko-andriy.blogspot.com/ блог] «Планети земної групи», 2 група – пише [http://wiki.iteach.com.ua/%D0%A3%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%22%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8-%D0%B3%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%22 вікі-статтю] «Планети-гіганти», 3 група готує [https://docs.google.com/presentation/d/15uBIy1cP5xv8yeFlIoTJCzT8Q5EY6eN4QItVTwHjVMY/edit?usp=sharing презентацію] «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/edit?usp=sharing опитувальника] «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T14:13:35Z

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- схеми] та [https://docs.google.com/document/d/1mUt2iaNj9SdRg7OGqKyt7ad1abkXIlzqxvwj-LgZp2c/edit?usp=sharing асоціативний кущ] для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує [https://docs.google.com/document/d/1CPKHw89GwA79FQSMTLJuEZKnme9OaaTJtMQV1zb3-Jo/edit?usp=sharing контрольні списки] і [https://docs.google.com/document/d/1AkxZsOC__RromMiUNhgxLqQl7sqtsPMCP2lnosdDvSc/edit?usp=sharing форми оцінювання] продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- таблиці], учитель перевіряє набуті знання за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/edit опитувальника]. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє [https://docs.google.com/presentation/d/1tnuTGxL-edhYbv20rtSLjGI2Mw5AWFCaNeAwqwqUZA0/edit?usp=sharing стартову презентацію] за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing таблиці ЗХД]. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює [http://pavlenko-andriy.blogspot.com/ блог] «Планети земної групи», 2 група – пише [http://wiki.iteach.com.ua/%D0%A3%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%22%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8-%D0%B3%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%22 вікі-статтю] «Планети-гіганти», 3 група готує [https://docs.google.com/presentation/d/15uBIy1cP5xv8yeFlIoTJCzT8Q5EY6eN4QItVTwHjVMY/edit?usp=sharing презентацію] «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/edit?usp=sharing опитувальника] «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T14:11:14Z

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- схеми] та [https://docs.google.com/document/d/1mUt2iaNj9SdRg7OGqKyt7ad1abkXIlzqxvwj-LgZp2c/edit?usp=sharing асоціативний кущ] для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує [https://docs.google.com/document/d/1CPKHw89GwA79FQSMTLJuEZKnme9OaaTJtMQV1zb3-Jo/edit?usp=sharing контрольні списки] і [https://docs.google.com/document/d/1AkxZsOC__RromMiUNhgxLqQl7sqtsPMCP2lnosdDvSc/edit?usp=sharing форми оцінювання] продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- таблиці], учитель перевіряє набуті знання за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/edit опитувальника]. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє [https://docs.google.com/presentation/d/1tnuTGxL-edhYbv20rtSLjGI2Mw5AWFCaNeAwqwqUZA0/edit?usp=sharing стартову презентацію] за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing таблиці ЗХД]. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює [http://pavlenko-andriy.blogspot.com/ блог] «Планети земної групи», 2 група – пише [http://wiki.iteach.com.ua/%D0%A3%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%22%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8-%D0%B3%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%22 вікі-статтю] «Планети-гіганти», 3 група готує [https://docs.google.com/presentation/d/15uBIy1cP5xv8yeFlIoTJCzT8Q5EY6eN4QItVTwHjVMY/edit?usp=sharing презентацію] «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою опитувальника «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T14:08:58Z

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- схеми] та [https://docs.google.com/document/d/1mUt2iaNj9SdRg7OGqKyt7ad1abkXIlzqxvwj-LgZp2c/edit?usp=sharing асоціативний кущ] для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує [https://docs.google.com/document/d/1CPKHw89GwA79FQSMTLJuEZKnme9OaaTJtMQV1zb3-Jo/edit?usp=sharing контрольні списки] і [https://docs.google.com/document/d/1AkxZsOC__RromMiUNhgxLqQl7sqtsPMCP2lnosdDvSc/edit?usp=sharing форми оцінювання] продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- таблиці], учитель перевіряє набуті знання за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/edit опитувальника]. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє [https://docs.google.com/presentation/d/1tnuTGxL-edhYbv20rtSLjGI2Mw5AWFCaNeAwqwqUZA0/edit?usp=sharing стартову презентацію] за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють таблиці ЗХД. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює [http://pavlenko-andriy.blogspot.com/ блог] «Планети земної групи», 2 група – пише [http://wiki.iteach.com.ua/%D0%A3%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%22%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8-%D0%B3%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%22 вікі-статтю] «Планети-гіганти», 3 група готує [https://docs.google.com/presentation/d/15uBIy1cP5xv8yeFlIoTJCzT8Q5EY6eN4QItVTwHjVMY/edit?usp=sharing презентацію] «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою опитувальника «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T14:05:52Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Оцінювання (стислий опис і інструменти) */

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- схеми] та [https://docs.google.com/document/d/1mUt2iaNj9SdRg7OGqKyt7ad1abkXIlzqxvwj-LgZp2c/edit?usp=sharing асоціативний кущ] для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує [https://docs.google.com/document/d/1CPKHw89GwA79FQSMTLJuEZKnme9OaaTJtMQV1zb3-Jo/edit?usp=sharing контрольні списки] і [https://docs.google.com/document/d/1AkxZsOC__RromMiUNhgxLqQl7sqtsPMCP2lnosdDvSc/edit?usp=sharing форми оцінювання] продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- таблиці], учитель перевіряє набуті знання за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/edit опитувальника]. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє [https://docs.google.com/presentation/d/1tnuTGxL-edhYbv20rtSLjGI2Mw5AWFCaNeAwqwqUZA0/edit?usp=sharing стартову презентацію] за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють таблиці ЗХД. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює [http://pavlenko-andriy.blogspot.com/ блог] «Планети земної групи», 2 група – пише вікі-статтю «Планети-гіганти», 3 група готує [https://docs.google.com/presentation/d/15uBIy1cP5xv8yeFlIoTJCzT8Q5EY6eN4QItVTwHjVMY/edit?usp=sharing презентацію] «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою опитувальника «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T13:59:48Z

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- схеми] та [https://docs.google.com/document/d/1mUt2iaNj9SdRg7OGqKyt7ad1abkXIlzqxvwj-LgZp2c/edit?usp=sharing асоціативний кущ] для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує контрольні списки і форми оцінювання продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- таблиці], учитель перевіряє набуті знання за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/edit опитувальника]. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє [https://docs.google.com/presentation/d/1tnuTGxL-edhYbv20rtSLjGI2Mw5AWFCaNeAwqwqUZA0/edit?usp=sharing стартову презентацію] за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють таблиці ЗХД. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює [http://pavlenko-andriy.blogspot.com/ блог] «Планети земної групи», 2 група – пише вікі-статтю «Планети-гіганти», 3 група готує [https://docs.google.com/presentation/d/15uBIy1cP5xv8yeFlIoTJCzT8Q5EY6eN4QItVTwHjVMY/edit?usp=sharing презентацію] «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою опитувальника «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T13:56:43Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Оцінювання (стислий опис і інструменти) */

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- схеми] та [https://docs.google.com/document/d/1mUt2iaNj9SdRg7OGqKyt7ad1abkXIlzqxvwj-LgZp2c/edit?usp=sharing асоціативний кущ] для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує контрольні списки і форми оцінювання продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють [https://docs.google.com/document/d/19GxyEXRz-lcvkovIUG5ULU_7ZUV_Bs2W7fJusT0IRs4/edit?usp=sharing ЗХД- таблиці], учитель перевіряє набуті знання за допомогою [https://docs.google.com/forms/d/1ZqHphpl9-50sY4SdJ5-5qMRKqxPhfSoyUvZeM1Pt2jg/edit опитувальника]. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє [https://docs.google.com/presentation/d/1tnuTGxL-edhYbv20rtSLjGI2Mw5AWFCaNeAwqwqUZA0/edit?usp=sharing стартову презентацію] за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють таблиці ЗХД. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює блог «Планети земної групи», 2 група – пише вікі-статтю «Планети-гіганти», 3 група готує [https://docs.google.com/presentation/d/15uBIy1cP5xv8yeFlIoTJCzT8Q5EY6eN4QItVTwHjVMY/edit?usp=sharing презентацію] «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою опитувальника «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T13:50:26Z

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує ЗХД- схеми та асоціативний кущ для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує контрольні списки і форми оцінювання продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють ЗХД- таблиці, учитель перевіряє набуті знання за допомогою опитувальника. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє [https://docs.google.com/presentation/d/1tnuTGxL-edhYbv20rtSLjGI2Mw5AWFCaNeAwqwqUZA0/edit?usp=sharing стартову презентацію] за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють таблиці ЗХД. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює блог «Планети земної групи», 2 група – пише вікі-статтю «Планети-гіганти», 3 група готує [https://docs.google.com/presentation/d/15uBIy1cP5xv8yeFlIoTJCzT8Q5EY6eN4QItVTwHjVMY/edit?usp=sharing презентацію] «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою опитувальника «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T13:39:40Z

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

11 клас, 16 – 17 років

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

Тема проекту – вивчення планет Сонячної системи. Дана тема відповідає програмі предмету астрономії 11 класу. Мета дослідження учнів – планети земної групи, планети-гіганти, малі тіла Сонячної системи. Результати свого дослідження учні представлять у вигляді презентації, блогу та вікі-статті.

=План вивчення теми (вставити файл)=

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

При вивченні теми використовуються різноманітні методи та інструменти оцінювання. Таке оцінювання допомагає учасникам проекту поставити навчальні цілі, відслідковувати прогрес у навчанні, оцінювати продукт діяльності учнів та його представлення, відображає мислення учнів. Перед початком проекту учитель використовує ЗХД- схеми та асоціативний кущ для з’ясування навчальних потреб учнів та їх попередні знання з теми. Впродовж проекту вчитель надає консультації, використовує контрольні списки і форми оцінювання продуктів учнівської діяльності. Наприкінці проекту учні заповнюють ЗХД- таблиці, учитель перевіряє набуті знання за допомогою опитувальника. За допомогою форм оцінювання відбувається постійне самооцінювання та взаємооцінювання учнів. Наприкінці проекту відбувається презентація результатів.

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

З учнями 11 класу вчитель проводить вступне заняття та демонструє стартову презентацію за допомогою якої ознайомлює учнів із завданнями проекту, обговорюючи ключове питання «Планети Сонячної системи». Потім відбувається обговорення тематичних питань проекту та подальша діяльність учнів. Учні індивідуально заповнюють таблиці ЗХД. Для подальшої роботи учні об’єднуються у малі групи для виконання завдань. 1група – створює блог «Планети земної групи», 2 група – пише вікі-статтю «Планети-гіганти», 3 група готує презентацію «Малі тіла Сонячної системи». Кожна група, отримавши завдання разом з вчителем планує свою діяльність, здійснює пошук необхідних ресурсів в мережі Інтернет, попередньо ознайомившись з інструкцією вчителя та законом про авторське право. Вчитель веде спостереження за роботою груп, ставить їм питання, робить нотатки про хід обговорення, планування, розв’язання поставлених завдань, відслідковує прогрес у навчанні, допомагаючи Їм у спільній роботі та сприяючи формуванню у них навичок високого рівня. За додатковою інформацією учні звертаються до бібліотеки, енциклопедій, учителів інших дисциплін. Наприкінці проекту учитель проводить оцінку знань за допомогою опитувальника «Планети Сонячної системи». Завершується навчальний проект обговоренням ключового питання. Вчитель пропонує учням відповісти на це питання, надає свої коментарі. Відбувається обговорення всім класом, щоб кожна група змогла поділ з усім класом. В ході цього учні формують навички ефективного висловлювання власних думок та ідей, розуміння та усвідомлення ролі ефективного спілкування: усного та за допомогою ІКТ.

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

Андрій Павленко

==Фах, навчальний предмет==

Вчитель фізики та математики

==Навчальний заклад==

Павленківський НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ

==Місто\село, район, область==

с. Павленкове, Лебединський р-н., Сумська обл.

==Контактні дані==

pavlenkoandriy74@gmail.com

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

09.09.2013-15.09.2013 р

==Місце проведення тренінгу==

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

==Тренери==
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:23:45Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Тренери */

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:22:42Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Місце проведення тренінгу */

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:21:21Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Дати проведення тренінгу */

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:16:40Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Контактні дані */

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:14:29Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Місто\село, район, область */

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:13:13Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Навчальний заклад */

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:12:41Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Фах, навчальний предмет */

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:11:09Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Ім'я, прізвище */

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:10:10Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Оцінювання (стислий опис і інструменти) */

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:08:32Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Стислий опис проекту (скопіювати з Плану) */

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:07:40Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Вік учнів, клас */

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:07:02Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети */

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

Астрономія. Дотичні предмети: фізика, географія, інформатика, українська мова.

=Вік учнів, клас=

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

=План вивчення теми (вставити файл)=

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

==Фах, навчальний предмет==

==Навчальний заклад==

==Місто\село, район, область==

==Контактні дані==

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

==Місце проведення тренінгу==

==Тренери==

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-13T12:06:05Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Назва навчальної теми */

=Назва навчальної теми=

Планети Сонячної системи.

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

=Вік учнів, клас=

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

=План вивчення теми (вставити файл)=

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

==Фах, навчальний предмет==

==Навчальний заклад==

==Місто\село, район, область==

==Контактні дані==

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

==Місце проведення тренінгу==

==Тренери==

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Тренінг для вчителів-координаторів на базі Сумського ОІППО (09.09.2013-15.09.2013 р.)

2013-09-12T15:44:11Z

Павленко Андрій Вікторович: /* 10.Павленко Андрій Вікторович */

=Дати і місце проведення тренінгу=
09.09.2013-15.09.2013 р

[http://www.soippo.edu.ua/ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти]

[https://plus.google.com/u/0/photos/101631541995683145650/albums/5922710383313617185 Фотоальбом тренінгу]

=Тренери=
[[Користувач:Герасименко Наталія|Герасименко Наталія Вікторівна]]

[[Користувач:Силка Олексій Олександрович|Силка Олексій Олександрович]]

=Учасники=

Анкета учасників [https://docs.google.com/spreadsheet/ccc?key=0ApTq2IsF6RmcdFVtSHBzVFhodlNLYlRXS0Y3aTh4bnc&usp=sharing]

== 1.[[Користувач:Давиденко Олена Миколаївна|Давиденко Олена Миколаївна]] ==

[[Портфоліо Давиденко Олени з теми: "Світ Многогранників"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

== 2.[[Користувач:Давиденко Наталія Федорівна|Давиденко Наталія Федорівна]] ==
[[Портфоліо Давиденко Наталії з теми: "Ми те, що ми їмо"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

== 3.[[Користувач:Загорулько Тетяна Григорівна|Загорулько Тетяна Григорівна]] ==
[[Портфоліо Загорулько Тетяни з теми: "Світ Дитинства і Казкових Мрій"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

== 4.[[Користувач:Зеленський Юрій|Зеленський Юрій Євгенійович]] ==
[[Портфоліо Зеленського Юрія з теми: "Про що говорить нам комп’ютер?"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

== 5.[[Користувач:Коноваленко Світлана Іванівна|Коноваленко Світлана Іванівна]] ==
[[Портфоліо Коноваленко Світлани з теми: "У світі комп’ютерних вірусів"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

== 6.[[Користувач:Куліш Віталій|Куліш Віталій Володимирович]] ==
[[Портфоліо Куліша Віталія з теми: "Хто створює сніжинки?"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

== 7.[[Користувач:Мальцева Галина Миколаївна|Мальцева Галина Миколаївна]] ==
[[Портфоліо Мальцевої Галини з теми: "Комп’ютерна графіка в інформаційному просторі"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

== 8.[[Користувач:Медвідь Андрій |Медвідь Андрій Миколайович]] ==
[[Портфоліо Медвідя Андрія з теми: "Лондон як соціокультурний європейський центр"]]

[http://medvedandr.blogspot.com/ мій блог навчання]

== 9.[[Користувач:Островська Наталія|Островська Наталія Миколаївна]]==
[[Портфоліо Островської Наталії з теми: "Починаємо дружити з комп’ютером"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

==10.[[Користувач:Павленко Андрій Вікторович|Павленко Андрій Вікторович]] ==
[[Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"]]

[http://pavlenkoandriy.blogspot.com/ мій блог навчання]

==11.[[Користувач:Пінчук Іванна Іванівна|Пінчук Іванна Іванівна]]==
[[Портфоліо Пінчук Іванни з теми: "Вчені розщепили атом, тепер атом розщеплює нас"]]

[http://ivannap86.blogspot.com мій блог навчання]

==12.[[Користувач:Повидиш Тетяна Петрівна|Повидиш Тетяна Петрівна]]==
[[Портфоліо Повидиш Тетяни з теми: "Що ми їмо?"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

==13.[[Користувач:Сіробаба Оксана|Сіробаба Оксана Миколаївна]]==
[[Портфоліо Сіробаби Оксани з теми: "Комп’ютер- друг чи ворог?"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

==14.[[Користувач:Усенко Лариса|Усенко Лариса Вікторівна]]==
[[Портфоліо Усенко Лариси з теми: "Технічний прогрес у суспільстві"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

==15.[[Користувач:Харчекно Володимир Сергійович|Харченко Володимир Сергійович]]==
[[Портфоліо Харченка Володимира з теми: "Від рахівниці до сучасності"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

==16. [[Користувач:Ященко Анна Іванівна|Ященко Анна Іванівна]]==
[[Портфоліо Ященко Анни з теми: "Мистецтво в просторі культури"]]

[http://www.example.com мій блог навчання]

=Обговорюємо педагогічні питання, пов'язані з використанням ІКТ (педради)=

[[Педрада.Модуль 5.м.Суми (09-15.09.2013 р.)|Педрада.Модуль 5.]]

[[Педрада.Модуль 6.м.Суми (09-15.09.2013 р.)|Педрада.Модуль 6.]]

[[Педрада.Модуль 7.м.Суми (09-15.09.2013 р.)|Педрада.Модуль 7.]]

=Шаблони=

[[Шаблон:Сторінка користувача]]

[[Шаблон:Опис Портфоліо і його складових.10 версія]]

[[Шаблон:Вікі-стаття учня]]

[[Шаблон:Форма оцінювання демонстрації Портфоліо]]

=Корисні ресурси=

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96 Новачкам: що таке вікі]

[http://wiki.irkutsk.ru/index.php/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D0%B5_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%8B_Web_2.0 Сервіси Веб 2.0 - інструкції, як працювати із сервісами]

[http://www.ted.com/talks/lang/ru/ken_robinson_says_schools_kill_creativity.html Лекція Теда Робінсона про творчість]

[http://linoit.com/home Сервіс для спільної роботи учнів]

[http://www.symbaloo.com Сервіс для створення візуальних закладок]

[http://www.calameo.com Ресурс для публікації документів]

[http://istoriya.sumy.ua/index.php/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Регіональний інтернет-проект з Міжнародною участю "Сумські літописи"]

[[Категорія:Шаблони]]

[[Категорія:НП "Відкритий світ"]]

Користувач:Павленко Андрій Вікторович

2013-09-12T15:36:26Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Мій внесок */

=='''Прізвище, ім'я, по батькові:''' ==
Павленко Андрій Вікторович

[[Файл:no-image-available.jpg|thumb|left|200px|Підпис фото]]

=='''Регіон:''' ==
Сумська область, Лебединський район, с.Павленкове

=='''Місце роботи:'''==
Павленківський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лебединської районної ради Сумської області

=='''Посада:'''==
Заступник директора з навчально-виховної роботи

=='''Мій внесок'''==
[[Тренінг для вчителів-координаторів на базі Сумського ОІППО (09.09.2013-15.09.2013 р.)]]

===''Мої проекти''===

[[Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"]]

=='''Корисні посилання:'''==

Користувач:Павленко Андрій Вікторович

2013-09-12T15:35:08Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Мій внесок */

=='''Прізвище, ім'я, по батькові:''' ==
Павленко Андрій Вікторович

[[Файл:no-image-available.jpg|thumb|left|200px|Підпис фото]]

=='''Регіон:''' ==
Сумська область, Лебединський район, с.Павленкове

=='''Місце роботи:'''==
Павленківський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лебединської районної ради Сумської області

=='''Посада:'''==
Заступник директора з навчально-виховної роботи

=='''Мій внесок'''==
[[Тренінг для вчителів-координаторів на базі Сумського ОІППО (09.09.2013-15.09.2013 р.)]]

[[Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"]]
===''Мої проекти''===

=='''Корисні посилання:'''==

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T13:59:29Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Результати дослідження */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
[[Файл:ПГ.jpg|200 px|turn left]]

Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==
В результаті дослідження вивчили особливості будови планет-гігантів. З'ясували, які їх загальні характеристики.

==Корисні ресурси==
[http://astrolekcii.tk/lekcii/09.htm Вікіпедія]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8 Планети-гіганти - Лекції з астрономії]

[http://dok.znaimo.com.ua/docs/index-5964.html Планети-гіганти Загальна характеристика планет-гігантів]

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T13:55:59Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Результати дослідження */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
[[Файл:ПГ.jpg|200 px]]

Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==
В результаті дослідження вивчили особливості будови планет-гігантів. З'ясували, які їх загальні характеристики.

==Корисні ресурси==
[http://astrolekcii.tk/lekcii/09.htm Вікіпедія]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8 Планети-гіганти - Лекції з астрономії]

[http://dok.znaimo.com.ua/docs/index-5964.html Планети-гіганти Загальна характеристика планет-гігантів]

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T13:53:50Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Результати дослідження */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
[[Файл:ПГ.jpg|px200]]

Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==
В результаті дослідження вивчили особливості будови планет-гігантів. З'ясували, які їх загальні характеристики.

==Корисні ресурси==
[http://astrolekcii.tk/lekcii/09.htm Вікіпедія]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8 Планети-гіганти - Лекції з астрономії]

[http://dok.znaimo.com.ua/docs/index-5964.html Планети-гіганти Загальна характеристика планет-гігантів]

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T13:53:02Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Результати дослідження */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
[[Файл:ПГ.jpg|px180]]Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==
В результаті дослідження вивчили особливості будови планет-гігантів. З'ясували, які їх загальні характеристики.

==Корисні ресурси==
[http://astrolekcii.tk/lekcii/09.htm Вікіпедія]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8 Планети-гіганти - Лекції з астрономії]

[http://dok.znaimo.com.ua/docs/index-5964.html Планети-гіганти Загальна характеристика планет-гігантів]

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T13:51:25Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Результати дослідження */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
[[Файл:ПГ.jpg]]Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==
В результаті дослідження вивчили особливості будови планет-гігантів. З'ясували, які їх загальні характеристики.

==Корисні ресурси==
[http://astrolekcii.tk/lekcii/09.htm Вікіпедія]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8 Планети-гіганти - Лекції з астрономії]

[http://dok.znaimo.com.ua/docs/index-5964.html Планети-гіганти Загальна характеристика планет-гігантів]

[[Категорія: Шаблони]]

Файл:ПГ.jpg

2013-09-11T13:50:03Z

Павленко Андрій Вікторович:

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T13:44:25Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Результати дослідження */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
[[Файл:Images.jpg]]Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==
В результаті дослідження вивчили особливості будови планет-гігантів. З'ясували, які їх загальні характеристики.

==Корисні ресурси==
[http://astrolekcii.tk/lekcii/09.htm Вікіпедія]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8 Планети-гіганти - Лекції з астрономії]

[http://dok.znaimo.com.ua/docs/index-5964.html Планети-гіганти Загальна характеристика планет-гігантів]

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T13:38:43Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Результати дослідження */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
[[Файл:Example.jpg]]Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==
В результаті дослідження вивчили особливості будови планет-гігантів. З'ясували, які їх загальні характеристики.

==Корисні ресурси==
[http://astrolekcii.tk/lekcii/09.htm Вікіпедія]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8 Планети-гіганти - Лекції з астрономії]

[http://dok.znaimo.com.ua/docs/index-5964.html Планети-гіганти Загальна характеристика планет-гігантів]

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T13:23:52Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Корисні ресурси */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==
В результаті дослідження вивчили особливості будови планет-гігантів. З'ясували, які їх загальні характеристики.

==Корисні ресурси==
[http://astrolekcii.tk/lekcii/09.htm Вікіпедія]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8 Планети-гіганти - Лекції з астрономії]

[http://dok.znaimo.com.ua/docs/index-5964.html Планети-гіганти Загальна характеристика планет-гігантів]

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T13:23:17Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Корисні ресурси */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==
В результаті дослідження вивчили особливості будови планет-гігантів. З'ясували, які їх загальні характеристики.

==Корисні ресурси==
[http://astrolekcii.tk/lekcii/09.htm Вікіпедія]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8 Планети-гіганти - Лекції з астрономії]
[http://dok.znaimo.com.ua/docs/index-5964.html Планети-гіганти Загальна характеристика планет-гігантів]
[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T13:17:22Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Корисні ресурси */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==
В результаті дослідження вивчили особливості будови планет-гігантів. З'ясували, які їх загальні характеристики.

==Корисні ресурси==
[http://astrolekcii.tk/lekcii/09.htm Вікіпедія]
[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T12:38:36Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Висновки */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==
В результаті дослідження вивчили особливості будови планет-гігантів. З'ясували, які їх загальні характеристики.

==Корисні ресурси==

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T12:35:48Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Результати дослідження */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

За якими ознаками деякі планети Сонячної системи об'єднуються в групу планет-гігантів. Що спільного в будові цих планет?

==Гіпотеза дослідження==

Планети-гіганти - це газові планети, які мають багато супутників і віддалені від центру Сонячної системи.

==Мета дослідження==

Познайомитись з планетами-гігантами, особливостями їх будови.

==Результати дослідження==
Газові планети (планети-гіганти, газові гіганти) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій).
У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета TrES-4b (сузір'я Геркулес).
Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, планети-гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. В цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі більш близьких до Сонця планет.
Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування декількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових планет досягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо),потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.
Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.
В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).
Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.
Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко ростуть вже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.
Розповідь про планети-гіганти розпочнемо з Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 разу переважає суму мас інших планет. Незважаючи на розміри, цей велетень обертається навколо своєї осі найшвидше з усіх планет. Це є причиною значного стиску Юпітера біля полюсів — його екваторіальний ра¬діус в на 7% (на 4500 км) більший за полярний. Обертання Юпітера має зона¬льний характер. Екваторіальний пояс повний оберт здійснює за 9 год. 50,5 хв., помірний — на 5,2 хв. повільніше. На білому диску планети чітко виділяються світлі та темні смуги, паралельні до екватора. Юпітер не має твердої пове¬рхні. Він майже весь є рідким тілом, лише в центрі міститься надщільне ядро діаметром до 10000 км. Зовнішня воднево-гелієва оболонка Юпітера — це доволі густа атмосфера. Температура її верхніх шарів -130°С, а тиск 1 атм. Із глибиною ці параметри, як і густина, значно зростають. На глибині 24000 км, Де тиск 3 млн атм і температура 11000°С, водень переходить у рідку фазу і стає електропровідним. У центрі ядра планети тиск складає 80 млн. атм, а температура 30 000°С.
74% маси Юпітера становить водень, 20% — гелій і 6% — важкі елементи, які містяться в надрах планети. За хімічним складом Юпітер дуже схожий на Сонце, і його часто називають несформованою зорею.
Якщо враховувати площу і відбиваючу здатність поверхні Юпітера, інтенсивність випромінювання Сонця та відстань між ними, температура на рівні хмар планети, за розрахунками, мала б бути на 17°С нижчою, ніж зареєстрована. Додаткове тепло надходить із надр планети. Виділення енергії відбувається внаслідок гравітаційного стискання і свідчить про те, що формування Юпітера ще триває.
Однією з найвиразніших деталей на поверхні Юпітера є Велика Червона Пляма, про яку відомо із другої половини XVII століття. Це овальне утворення має розміри 15х30 тис. км. Рухається Велика Червона, Пляма повільніше, ніж обертається зона, у якій вона знаходиться. Велика Червона Пляма.— потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки з періодом 6 земних діб. Час існування вихору в такій густій атмосфері, як юпітеріанська, може сягати 10 000 років. На поверхні Юпітера помічені й ін¬ші схожі, але менші новоутворення такої ж природи, зокрема Біля Пляма.
Юпітер має потужне магнітне поле (у 50 разів сильніше за земне), скла¬дну систему радіаційних поясів і є сильним джерелом радіовипромінювання.
У 1979 році американський космічний апарат «Вояджер-1» сфотографу¬вав кільце Юпітера. Зовнішній радіус кільця 126 000 км. Воно дуже тонке і повернуте до Землі ребром, тому і непомітне. Кільце складається з пилу та невеликих брил діаметром до 1 м. Існування кільця Юпітера у 50-х роках XX століття передбачив професор Київського університету С.К.Всехсвятський. Навколо Юпітера, за сучасними даними, обертається 28 супутників. Іо, Ганімед, Каллісто та Європа — найбільші, мають кулясту форму і відкриті у 1610 році Галілео Галілеєм. їх часто називають галілеєвими супутниками. Вони обертаються майже в площині екватора планети і повернуті до неї зав¬жди одним боком, як і Місяць до Землі. Ганімед — найбільший супутнику у Сонячній системі, він більший навіть за Меркурій. Іо — єдиний у Сонячній си¬стемі вулканічно-активний супутник, на ньому виявлено 7 діючих вулканів, які викидають гази і пил на висоту до 300 км. У Ганімеда та Каллісто виявлені атмосфери. Усі інші супутники, крім чотирьох згаданих, мають неправильну форму і розміри від 10 до 280 км. Більшість їх відкрита нещодавно.
Сатурн — друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної сис¬теми. Ця планета-гігант дуже схожа на Юпітер. Її швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика Середня густина (найменша у Сонячній системі) свідчить про воднево-гелієвий склад. Швидке осьове обер¬тання є причиною значного стиску Сатурна — екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -170°С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70-х роках минулого століття планету досліджували американські апарати «Піонер», а в 1980-1981 році повз неї пролітали «Вояджер-1» та «Вояджер-2».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) відкрив кільце Сатурна, і відтоді воно стало «візитною карткою» планети. У невеликі теле¬скопи видно два кільця, які розділені темним проміжком — щілиною Кассіні (її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кассіні (1625-1712)). Пізніше було встановлено складну структуру сатурнового кільця. Воно складається з величезної кількості кілець-орбіт, по яких рухаються мільярди твердих час¬тинок розмірами від кількох сантиметрів до 10-15 м. Матеріал кілець — во¬дяний лід — добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна ле¬жать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбуваєть¬ся згідно із III законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатур¬на, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до на¬шої планети ребром і тому непомітні. Чергове «зникнення» кілець відбудеть¬ся у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них — відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник — Титан — у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно-метанову атмосферу.
У 1781 році англійський астроном В. Гершель (1738-1822) відкрив сьо¬му планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Ви¬являється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її звичайною зіркою.
У 1690 році Д. Флемстід вніс її до каталогу як одну із зір сузір'я Тельця. Гершель назвав планету на честь короля Англії Georgium Sidus (Планета Георга), інші назвали її планетою Гершеля. Лише з 1850 року, за традицією на¬зивати планети іменами грецьких богів, небесне тіло має сучасну назву — Уран.
У 1986 році за 81500 км від Урана пролетів «Вояджер-2». Тисячі фото¬графій та інша інформація, передана космічним апаратом, значно збагатила знання землян про віддалену планету/
Уран учетверо більший за Землю. Вісь планети лежить майже в площи¬ні орбіти, до того ж, Уран, як і Венера, обертається у зворотному напрямі (зі сходу на захід). Вважають, що таке аномальне для Сонячної системи обер¬тання спричинене зіткненням цих планет із великими космічними тілами на ранніх стадіях еволюції.
Припускають, що 50% маси Урана становить водяний лід, 40% — кам'яні породи, а 10% — водень та інші гази.
Атмосфера Урана має інший склад (50% молекулярного водню, 15% ге¬лію, 20% метану, 5% аміаку). Температура хмарового покриву (-215°С) на 10-15°С вища за теоретично обчислену — це, імовірно, є підтвердженням внутрішніх джерел енергії планети. В атмосфері планети дмуть сильні вітри їх швидкість сягає 160 м/с.
Уран має магнітне поле, дещо слабше за земне.
Як і інші планети-гіганти, Уран має кільця. їх виявили у 1977 році, спо¬стерігаючи покриття планетою слабких зір. Загалом відкрили 9 кілець. «Вояджер-2» виявив ще кілька додаткових. Усі кільця доволі вузькі і лише зовні¬шнє має ширину близько 96 км. Кільця складаються з різних за розмірами елементів — від пилинок до брил, діаметром 10 м. Два невеликих супутни¬ки— Корделія та Офелія — рухаються всередині зовнішнього кільця. Зага¬лом же Уран має 17 відомих супутників.
Уже перші спостереження за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло. Припустивши, що це планета, орбіта якої зовні уранової, вчені взялися обчислити її поло¬ження на небі. Із завданням упоралися французький астроном У. Левер'є (1811-1877) та англійський астроном Дж. Адамс (1819-1892). Вони розраху¬вали елементи орбіти невідомої планети та її масу.
23 серпня 1846 року німецький астроном Й. Галле, за даними Левер'є, виявив планету. Так відкрили Нептун. Ця подія є дивовижним досягненням небесної механіки, яке мало величезне значення для природознавства.
За фізичними властивостями Нептун дуже схожий на Уран. Період обе¬ртання Нептуна навколо Сонця майже 165 років, тобто з часу відкриття пла¬нета ще не зробила повний оберт по своїй майже коловій орбіті (ексцентри¬ситет 0,009).
Нептун має воднево-гелієву атмосферу (84% — водень, 15% — гелій, 1% — метан), блакитний колір якої, як і в Урана, визначається поглинанням червоного світла метаном.
У Нептуна найвища середня густина з усіх гігантів. Вважають, що 70% маси планети зосереджена у товстій льодовій мантії. Нептун, імовірно, воло¬діє найбільшим запасом води (у вигляді льоду) в Сонячній системі.
Нептун має сильне магнітне поле.
У серпні 1989 року «Вояджер-2» пролетів поблизу Нептуна. З 1994 року дуже успішні спостереження за планетою проводяться за допомогою теле¬скопа імені Габбла, який перебуває на навколоземній орбіті.
Найвідомішою деталлю на диску Нептуна є Велика Темна Пляма. Зі розмірами вона удвічі менша за Велику Червону Пляму Юпітера. «Вояджер-2» зафіксував також меншу темну пляму. Найімовірніше, обидві плями — вихори. Атмосфера Нептуна доволі мінлива, адже у ній дмуть найшвидші вітри у Сонячній системі (до 600 м/с).
Кільця Нептуна виявлені у 1981 році тим же способом, що й уранові. Цікаво, що кільця мають власні назви, які увіковічують відкривачів планети (є кільце Адамс, Левер'є, Галле, Араго).

==Висновки==

==Корисні ресурси==

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T12:21:57Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Мета дослідження */

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T12:18:43Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Гіпотеза дослідження */

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T12:16:10Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Проблема дослідження */

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T12:09:17Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Тема дослідження */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==
Особливості будови, загальні риси планет-гігантів

==Проблема дослідження==

==Гіпотеза дослідження==

==Мета дослідження==

==Результати дослідження==

==Висновки==

==Корисні ресурси==

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T12:08:19Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Автори проекту */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==
2 група учнів 11 класу

==Тема дослідження==

==Проблема дослідження==

==Гіпотеза дослідження==

==Мета дослідження==

==Результати дослідження==

==Висновки==

==Корисні ресурси==

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T12:07:32Z

Павленко Андрій Вікторович: /* Назва проекту */

==Назва проекту==
Планети-гіганти

==Автори проекту==

==Тема дослідження==

==Проблема дослідження==

==Гіпотеза дослідження==

==Мета дослідження==

==Результати дослідження==

==Висновки==

==Корисні ресурси==

[[Категорія: Шаблони]]

Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T12:06:31Z

Павленко Андрій Вікторович: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Вікі-стаття учня}}

==Назва проекту==

==Автори проекту==

==Тема дослідження==

==Проблема дослідження==

==Гіпотеза дослідження==

==Мета дослідження==

==Результати дослідження==

==Висновки==

==Корисні ресурси==

[[Категорія: Шаблони]]

Портфоліо Павленка Андрія з теми: "Такий загадковий космос"

2013-09-11T12:02:29Z

=Назва навчальної теми=

=Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети=

=Вік учнів, клас=

=Стислий опис проекту (скопіювати з Плану)=

=План вивчення теми (вставити файл)=

=Оцінювання (стислий опис і інструменти)=

=Діяльність учнів та вчителя (скопіювати з Плану з посиланнями на відповідні документи)=

[[Учнівська вікі-стаття "Планети-гіганти"]]

=Відомості про автора=
==Ім'я, прізвище==

==Фах, навчальний предмет==

==Навчальний заклад==

==Місто\село, район, область==

==Контактні дані==

=Відомості про тренінг=

==Дати проведення тренінгу==

==Місце проведення тренінгу==

==Тренери==

[[Категорія: Шаблони]]
[[Категорія: 10 версія]]
[[Категорія: НП "Відкритий світ"]]
[[Категорія:Банк проектів]]

Унівська вікі-стаття "Планети-гіганти"

2013-09-11T11:59:55Z

Павленко Андрій Вікторович: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Вікі-стаття учня}}