Iteach WIKI - Внесок користувача [uk]

Компетентність у сфері освіти

2011-06-17T10:55:50Z

Загумённая Яна:

Одна з найбільш поширених педагогічних теорій сучасності – теорія соціального конструктивізму – звучить так: «Ніхто ніколи нікого нічому не може навчити – людина може навчитися тільки самостійно. Головне завдання системи освіти в цілому і кожного вчителя окремо – не подавляти природну цікавість і творчисть учня, ще краще – створити умови для їх розвитку та на цій основі – для розвитку дитини та побудови власної системи знань і здатності приймати адекватні рішення».
Формування професійної мобільності особистості – одна з провідних світових тенденцій, що визначають хід модернізації та реформування національної системи освіти.
Головні ідеї вдосконалення освіти на початку ХХІ сторіччя пов`язані з ідеями компетенізації освіти – її спрямованості на цінності суспільства сталого розвитку та підготовку компетентного члена суспільства, спроможного бути успішним у цьому суспільстві й, у свою чергу, сприяти становленню і розвитку цього суспільства.
Початок цим ідеям поклали чотири принципи освіти ХХІ сторіччя, проголошені у Звіті Міжнародної комісії ЮНЕСКО з освіти на Світовому самміті для сталого розвитку в 2002 році «Освіта: прихований скарб».
«Місією освіти в ХХІ сторіччі повинно бути набуття вмінь для того, щоб:
• Знати; 
• Діяти; 
• Жити разом і спільно; 
• Бути». 
У цій метафорі відображено усвідомлення головних сучасних проблем, що стоять перед людством, і пов`язаних із ними напрямів удосконалення суспільств в епоху глобальних проблем екології буття окремих суспільств і людства в цілому в широкому розумінні цього слова.
Результатом роботи цієї комісії стала структура ключових компітентностей для суспільства сталого розвитку:
• Комунікація рідною мовою; 
• Комунікація іноземною мовою; 
• Математична грамоність і базові компетентності в прородничих дісциплінах і технології; 
• ІКТ – компетентність; 
• Навчальна компетентність; 
• Міжособистісна та громадянська компетентності; 
• Підприємницька компетентність; 
• Культурна компетентність. 
Згідно з компетентнісною парадігмою освіти, її цілі мають три виміри : знання, вміння та ціннісні ставлення особистості. Кожна з цих складових компетентностей виконує важливу функцію, утворюючи цілісність, яка є необхідною й достатньою умовою для того, щоб особистість була успішною в соціумі, поділяла цінності суспільства сталого розвитку й тим самим сприяла його розвитку й удосконаленню.
Відповідно до цього кожна з ключових компетентностей має три виміри:
- предметний вимір (що треба знати ); 
- діяльнісний вимір ( що треба вміти ); 
- практичний вимір ( як застосовувати знання та вміння відповідно до цінностей суспільства ). 
Практична оптимізація навчального процесу буде полягати в балансуванні між можливим і бажаним, а конкретне рішення завдання залежатиме від того, чого ми хочемо досягти: значного обсягу поверхово засвоєних знань, умінь або відносно невеликого обсягу найважливіших, міцно засвоєних положень, ідей. Поступаючись обсягом, виграємо в якості і навпаки.
Поява нового покоління з іншою філософією життя, якісно іншою моделлю адаптації викликає необхідність переглянути позицію сучасного вчителя в інноваційному освітньому процесі. Яким же має бути педагог, щоб відповідати вимогам часу, що нестримно змінюються? Одним з головних концептуальних орієнтирів розвитку змісту освіти в світі є компетентнісно орієнтований підхід. Сучасна школа покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й вимогоам суспільства. Особистість має бути компетентною в різних сферах діяльності. Школа повинна допомогти учням опанувати технології життєтворчості, створити умови для розвитку потенціалу самопізнання, самооцінки, само програмування, самоактуалізації, саморегуляції, самоконтролю, інтеграції в соціокультурний простір.
Науково-методична проблема школи «Компетентнісний підхід як шлях модернізації навчально-виховного процесу в школі», над якою ми будемо працювати наступні пять років, передбачає окрім формування ключових компетентностей школярів ще й розвиток професійної компетентності самих педагогів.
Професійна педагогічна компетентність – опанування вчителе необхідної суми знань, умінь і навичок, які визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування й особи вчителя як носія певних цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості.
Психологічний портрет компетентного педагога крізь призму сучасності може виглядати таким чином. Компетентний педагог - це:
1. Діагност
Діагностика проблем,використання методів
самопізнання,вивчення дитячого колективу.
2.Аналітик
Пошук в психолого-педагогічних теоріях ідей,висновків,
закономірностей,адекватних логіці поставлених проблем.
3. Прогнозист
Володіння технологією життєвого проектування,
прогнозування розвитку колективу, особи.
4. Розробник проектів
Планування й розробка загальних творчих справ.
5. Організатор
Загальна діяльність,координація роботи,забезпечення ресурсами.
6. Управлінець
Знання і використання основ лідерства,розробка алгоритмів управління освітніми і виховними процесами.
7. Розробник концепцій
Вибір принципів і методів здійснення концепцій.
8. Організатор власного саморозвитку
самоменеджмент,самоаналіз, саморозвиток, методи професійного й особового самовдосконалення.

Ключові компетентності педагога

1.Професійна компетентність(знання теорії і практики).

2.Пізнавальна компетентність(уміння вчитися й оперувати знаннями).

3.Особистісна компетентність(прагнення до постійної освіти; здатність до розвитку індивідуальних здібностей і талантів, обізнанність у власних сильних і слабких сторонах).

4.Самоосвітня компетентність(здібність до самонавчання,гнучкість уживання знань, умінь,навичок в умовах,що змінюються; схильність до самоаналізу, самоконтролю за власною діяльністю).

5.Соціальна компетентність(уміння правильно будувати взаємовідносини з колективом, переконливо відстоювати свою точку зору;розвиток особистих якостей,культура відносин).

6.Стратегічна компетентність(орієнтація на перспективу,уміння формулювати стратегічну й тактичну мету роботи,надання додаткової освіти дітям,гнучкість у поведінці).
Формування духовно багатої особистості вчителя в наш час – питання дуже важливе, бо зростає відповідальність педагогів за результат їхньої праці. Самоосвіта – постійна діяльність вчителя, спрямована на розширення й поглиблення знань і вмінь, підвищення рівня предметної підготовки.

Самоосвітня діяльність учителя включає:
• науково-досліднецьку роботу за проблемою; 
• вивчення наукової, методичної та навчальної літератури; 
• участь у колективних і групових формах методичної роботи; 
• вивчення досвіду своїх колег; 
• теоретичну роботу та практичну апробацію особистих матеріалів. 
Здатність до самоосвти незрівнянно важливіша за свої результати тавплив на людину, ніж сама освіта в навчальному закладі.Девіз: «Вчити самого себе» є актуальни для педагогів, бо наслідо їхньої наближеності до учнів здійснює безпосередній вплив на розвиток особистості дитини. Закінчити свій виступ хочу словами В.Сухомлинського: «Учитель повинен знати й відчувати, що на його совісті доля кожної дитини, що від його духовної культури та ідейного багатства залежить розум, здоровя, щастя кожної людини, яку виховує школа».
[[Файл:ppkp.jpg|500px]] [[Файл:kkp.jpg|500px]]

Компетентність у сфері освіти

2011-06-17T10:55:09Z

Загумённая Яна:

Файл:Kkp.jpg

2011-06-17T10:53:59Z

Загумённая Яна:

Компетентність у сфері освіти

2011-06-17T10:52:42Z

Загумённая Яна:

Компетентність у сфері освіти

2011-06-17T10:44:27Z

Загумённая Яна:

Файл:Ppkp.jpg

2011-06-17T10:42:09Z

Загумённая Яна:

Компетентність у сфері освіти

2011-06-17T10:41:09Z

Загумённая Яна:

Компетентність у сфері освіти

2011-06-17T10:38:16Z

Загумённая Яна:

Компетентність у сфері освіти

2011-06-17T10:34:25Z

Загумённая Яна:

Одна з найбільш поширених педагогічних теорій сучасності – теорія соціального конструктивізму – звучить так: «Ніхто ніколи нікого нічому не може навчити – людина може навчитися тільки самостійно. Головне завдання системи освіти в цілому і кожного вчителя окремо – не подавляти природну цікавість і творчисть учня, ще краще – створити умови для їх розвитку та на цій основі – для розвитку дитини та побудови власної системи знань і здатності приймати адекватні рішення».
Формування професійної мобільності особистості – одна з провідних світових тенденцій, що визначають хід модернізації та реформування національної системи освіти.
Головні ідеї вдосконалення освіти на початку ХХІ сторіччя пов`язані з ідеями компетенізації освіти – її спрямованості на цінності суспільства сталого розвитку та підготовку компетентного члена суспільства, спроможного бути успішним у цьому суспільстві й, у свою чергу, сприяти становленню і розвитку цього суспільства.
Початок цим ідеям поклали чотири принципи освіти ХХІ сторіччя, проголошені у Звіті Міжнародної комісії ЮНЕСКО з освіти на Світовому самміті для сталого розвитку в 2002 році «Освіта: прихований скарб».
«Місією освіти в ХХІ сторіччі повинно бути набуття вмінь для того, щоб:
• Знати; 
• Діяти; 
• Жити разом і спільно; 
• Бути». 
У цій метафорі відображено усвідомлення головних сучасних проблем, що стоять перед людством, і пов`язаних із ними напрямів удосконалення суспільств в епоху глобальних проблем екології буття окремих суспільств і людства в цілому в широкому розумінні цього слова.
Результатом роботи цієї комісії стала структура ключових компітентностей для суспільства сталого розвитку:
• Комунікація рідною мовою; 
• Комунікація іноземною мовою; 
• Математична грамоність і базові компетентності в прородничих дісциплінах і технології; 
• ІКТ – компетентність; 
• Навчальна компетентність; 
• Міжособистісна та громадянська компетентності; 
• Підприємницька компетентність; 
• Культурна компетентність. 
Згідно з компетентнісною парадігмою освіти, її цілі мають три виміри : знання, вміння та ціннісні ставлення особистості. Кожна з цих складових компетентностей виконує важливу функцію, утворюючи цілісність, яка є необхідною й достатньою умовою для того, щоб особистість була успішною в соціумі, поділяла цінності суспільства сталого розвитку й тим самим сприяла його розвитку й удосконаленню.
Відповідно до цього кожна з ключових компетентностей має три виміри:
- предметний вимір (що треба знати ); 
- діяльнісний вимір ( що треба вміти ); 
- практичний вимір ( як застосовувати знання та вміння відповідно до цінностей суспільства ). 
Практична оптимізація навчального процесу буде полягати в балансуванні між можливим і бажаним, а конкретне рішення завдання залежатиме від того, чого ми хочемо досягти: значного обсягу поверхово засвоєних знань, умінь або відносно невеликого обсягу найважливіших, міцно засвоєних положень, ідей. Поступаючись обсягом, виграємо в якості і навпаки.
Поява нового покоління з іншою філософією життя, якісно іншою моделлю адаптації викликає необхідність переглянути позицію сучасного вчителя в інноваційному освітньому процесі. Яким же має бути педагог, щоб відповідати вимогам часу, що нестримно змінюються? Одним з головних концептуальних орієнтирів розвитку змісту освіти в світі є компетентнісно орієнтований підхід. Сучасна школа покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й вимогоам суспільства. Особистість має бути компетентною в різних сферах діяльності. Школа повинна допомогти учням опанувати технології життєтворчості, створити умови для розвитку потенціалу самопізнання, самооцінки, само програмування, самоактуалізації, саморегуляції, самоконтролю, інтеграції в соціокультурний простір.
Науково-методична проблема школи «Компетентнісний підхід як шлях модернізації навчально-виховного процесу в школі», над якою ми будемо працювати наступні пять років, передбачає окрім формування ключових компетентностей школярів ще й розвиток професійної компетентності самих педагогів.
Професійна педагогічна компетентність – опанування вчителе необхідної суми знань, умінь і навичок, які визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування й особи вчителя як носія певних цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості.
Психологічний портрет компетентного педагога крізь призму сучасності може виглядати таким чином. Компетентний педагог - це:
1. Діагност
Діагностика проблем,використання методів
самопізнання,вивчення дитячого колективу.
2.Аналітик
Пошук в психолого-педагогічних теоріях ідей,висновків,
закономірностей,адекватних логіці поставлених проблем.
3. Прогнозист
Володіння технологією життєвого проектування,
прогнозування розвитку колективу, особи.
4. Розробник проектів
Планування й розробка загальних творчих справ.
5. Організатор
Загальна діяльність,координація роботи,забезпечення ресурсами.
6. Управлінець
Знання і використання основ лідерства,розробка алгоритмів управління освітніми і виховними процесами.
7. Розробник концепцій
Вибір принципів і методів здійснення концепцій.
8. Організатор власного саморозвитку
самоменеджмент,самоаналіз, саморозвиток, методи професійного й особового самовдосконалення.

Ключові компетентності педагога

1.Професійна компетентність(знання теорії і практики).

2.Пізнавальна компетентність(уміння вчитися й оперувати знаннями).

3.Особистісна компетентність(прагнення до постійної освіти; здатність до розвитку індивідуальних здібностей і талантів, обізнанність у власних сильних і слабких сторонах).

4.Самоосвітня компетентність(здібність до самонавчання,гнучкість уживання знань, умінь,навичок в умовах,що змінюються; схильність до самоаналізу, самоконтролю за власною діяльністю).

5.Соціальна компетентність(уміння правильно будувати взаємовідносини з колективом, переконливо відстоювати свою точку зору;розвиток особистих якостей,культура відносин).

6.Стратегічна компетентність(орієнтація на перспективу,уміння формулювати стратегічну й тактичну мету роботи,надання додаткової освіти дітям,гнучкість у поведінці).
Формування духовно багатої особистості вчителя в наш час – питання дуже важливе, бо зростає відповідальність педагогів за результат їхньої праці. Самоосвіта – постійна діяльність вчителя, спрямована на розширення й поглиблення знань і вмінь, підвищення рівня предметної підготовки.

Самоосвітня діяльність учителя включає:
• науково-досліднецьку роботу за проблемою
• вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;
• участь у колективних і групових формах методичної роботи;
• вивчення досвіду своїх колег;
• теоретичну роботу та практичну апробацію особистих матеріалів.
Здатність до самоосвти незрівнянно важливіша за свої результати тавплив на людину, ніж сама освіта в навчальному закладі.Девіз: «Вчити самого себе» є актуальни для педагогів, бо наслідо їхньої наближеності до учнів здійснює безпосередній вплив на розвиток особистості дитини.
Закінчити свій виступ хочу словами В.Сухомлинського: «Учитель повинен знати й відчувати, що на його совісті доля кожної дитини, що від його духовної культури та ідейного багатства залежить розум, здоровя, щастя кожної людини, яку виховує школа».

Компетентність у сфері освіти

2011-06-17T10:33:22Z

Загумённая Яна:

Одна з найбільш поширених педагогічних теорій сучасності – теорія соціального конструктивізму – звучить так: «Ніхто ніколи нікого нічому не може навчити – людина може навчитися тільки самостійно. Головне завдання системи освіти в цілому і кожного вчителя окремо – не подавляти природну цікавість і творчисть учня, ще краще – створити умови для їх розвитку та на цій основі – для розвитку дитини та побудови власної системи знань і здатності приймати адекватні рішення».
Формування професійної мобільності особистості – одна з провідних світових тенденцій, що визначають хід модернізації та реформування національної системи освіти.
Головні ідеї вдосконалення освіти на початку ХХІ сторіччя пов`язані з ідеями компетенізації освіти – її спрямованості на цінності суспільства сталого розвитку та підготовку компетентного члена суспільства, спроможного бути успішним у цьому суспільстві й, у свою чергу, сприяти становленню і розвитку цього суспільства.
Початок цим ідеям поклали чотири принципи освіти ХХІ сторіччя, проголошені у Звіті Міжнародної комісії ЮНЕСКО з освіти на Світовому самміті для сталого розвитку в 2002 році «Освіта: прихований скарб».
«Місією освіти в ХХІ сторіччі повинно бути набуття вмінь для того, щоб:
• Знати;
• Діяти;
• Жити разом і спільно;
• Бути».
У цій метафорі відображено усвідомлення головних сучасних проблем, що стоять перед людством, і пов`язаних із ними напрямів удосконалення суспільств в епоху глобальних проблем екології буття окремих суспільств і людства в цілому в широкому розумінні цього слова.
Результатом роботи цієї комісії стала структура ключових компітентностей для суспільства сталого розвитку:
• Комунікація рідною мовою;
• Комунікація іноземною мовою;
• Математична грамоність і базові компетентності в прородничих дісциплінах і технології;
• ІКТ – компетентність;
• Навчальна компетентність;
• Міжособистісна та громадянська компетентності;
• Підприємницька компетентність;
• Культурна компетентність.
Згідно з компетентнісною парадігмою освіти, її цілі мають три виміри : знання, вміння та ціннісні ставлення особистості. Кожна з цих складових компетентностей виконує важливу функцію, утворюючи цілісність, яка є необхідною й достатньою умовою для того, щоб особистість була успішною в соціумі, поділяла цінності суспільства сталого розвитку й тим самим сприяла його розвитку й удосконаленню.
Відповідно до цього кожна з ключових компетентностей має три виміри:
- предметний вимір (що треба знати );
- діяльнісний вимір ( що треба вміти );
- практичний вимір ( як застосовувати знання та вміння відповідно до цінностей суспільства ).
Практична оптимізація навчального процесу буде полягати в балансуванні між можливим і бажаним, а конкретне рішення завдання залежатиме від того, чого ми хочемо досягти: значного обсягу поверхово засвоєних знань, умінь або відносно невеликого обсягу найважливіших, міцно засвоєних положень, ідей. Поступаючись обсягом, виграємо в якості і навпаки.
Поява нового покоління з іншою філософією життя, якісно іншою моделлю адаптації викликає необхідність переглянути позицію сучасного вчителя в інноваційному освітньому процесі. Яким же має бути педагог, щоб відповідати вимогам часу, що нестримно змінюються? Одним з головних концептуальних орієнтирів розвитку змісту освіти в світі є компетентнісно орієнтований підхід. Сучасна школа покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й вимогоам суспільства. Особистість має бути компетентною в різних сферах діяльності. Школа повинна допомогти учням опанувати технології життєтворчості, створити умови для розвитку потенціалу самопізнання, самооцінки, само програмування, самоактуалізації, саморегуляції, самоконтролю, інтеграції в соціокультурний простір.
Науково-методична проблема школи «Компетентнісний підхід як шлях модернізації навчально-виховного процесу в школі», над якою ми будемо працювати наступні пять років, передбачає окрім формування ключових компетентностей школярів ще й розвиток професійної компетентності самих педагогів.
Професійна педагогічна компетентність – опанування вчителе необхідної суми знань, умінь і навичок, які визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування й особи вчителя як носія певних цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості.
Психологічний портрет компетентного педагога крізь призму сучасності може виглядати таким чином. Компетентний педагог - це:
1. Діагност
Діагностика проблем,використання методів
самопізнання,вивчення дитячого колективу.
2.Аналітик
Пошук в психолого-педагогічних теоріях ідей,висновків,
закономірностей,адекватних логіці поставлених проблем.
3. Прогнозист
Володіння технологією життєвого проектування,
прогнозування розвитку колективу, особи.
4. Розробник проектів
Планування й розробка загальних творчих справ.
5. Організатор
Загальна діяльність,координація роботи,забезпечення ресурсами.
6. Управлінець
Знання і використання основ лідерства,розробка алгоритмів управління освітніми і виховними процесами.
7. Розробник концепцій
Вибір принципів і методів здійснення концепцій.
8. Організатор власного саморозвитку
самоменеджмент,самоаналіз, саморозвиток, методи професійного й особового самовдосконалення.

Ключові компетентності педагога

1.Професійна компетентність(знання теорії і практики).

2.Пізнавальна компетентність(уміння вчитися й оперувати знаннями).

3.Особистісна компетентність(прагнення до постійної освіти; здатність до розвитку індивідуальних здібностей і талантів, обізнанність у власних сильних і слабких сторонах).

4.Самоосвітня компетентність(здібність до самонавчання,гнучкість уживання знань, умінь,навичок в умовах,що змінюються; схильність до самоаналізу, самоконтролю за власною діяльністю).

5.Соціальна компетентність(уміння правильно будувати взаємовідносини з колективом, переконливо відстоювати свою точку зору;розвиток особистих якостей,культура відносин).

6.Стратегічна компетентність(орієнтація на перспективу,уміння формулювати стратегічну й тактичну мету роботи,надання додаткової освіти дітям,гнучкість у поведінці).
Формування духовно багатої особистості вчителя в наш час – питання дуже важливе, бо зростає відповідальність педагогів за результат їхньої праці. Самоосвіта – постійна діяльність вчителя, спрямована на розширення й поглиблення знань і вмінь, підвищення рівня предметної підготовки.

Самоосвітня діяльність учителя включає:
• науково-досліднецьку роботу за проблемою
• вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;
• участь у колективних і групових формах методичної роботи;
• вивчення досвіду своїх колег;
• теоретичну роботу та практичну апробацію особистих матеріалів.
Здатність до самоосвти незрівнянно важливіша за свої результати тавплив на людину, ніж сама освіта в навчальному закладі.Девіз: «Вчити самого себе» є актуальни для педагогів, бо наслідо їхньої наближеності до учнів здійснює безпосередній вплив на розвиток особистості дитини.
Закінчити свій виступ хочу словами В.Сухомлинського: «Учитель повинен знати й відчувати, що на його совісті доля кожної дитини, що від його духовної культури та ідейного багатства залежить розум, здоровя, щастя кожної людини, яку виховує школа».

Компетентність у сфері освіти

2011-06-17T10:33:00Z

Загумённая Яна: Створена сторінка: Одна з найбільш поширених педагогічних теорій сучасності – теорія соціального констр…

Одна з найбільш поширених педагогічних теорій сучасності – теорія соціального конструктивізму – звучить так: «Ніхто ніколи нікого нічому не може навчити – людина може навчитися тільки самостійно. Головне завдання системи освіти в цілому і кожного вчителя окремо – не подавляти природну цікавість і творчисть учня, ще краще – створити умови для їх розвитку та на цій основі – для розвитку дитини та побудови власної системи знань і здатності приймати адекватні рішення».
Формування професійної мобільності особистості – одна з провідних світових тенденцій, що визначають хід модернізації та реформування національної системи освіти.
Головні ідеї вдосконалення освіти на початку ХХІ сторіччя пов`язані з ідеями компетенізації освіти – її спрямованості на цінності суспільства сталого розвитку та підготовку компетентного члена суспільства, спроможного бути успішним у цьому суспільстві й, у свою чергу, сприяти становленню і розвитку цього суспільства.
Початок цим ідеям поклали чотири принципи освіти ХХІ сторіччя, проголошені у Звіті Міжнародної комісії ЮНЕСКО з освіти на Світовому самміті для сталого розвитку в 2002 році «Освіта: прихований скарб».
«Місією освіти в ХХІ сторіччі повинно бути набуття вмінь для того, щоб:
• Знати;
• Діяти;
• Жити разом і спільно;
• Бути».
У цій метафорі відображено усвідомлення головних сучасних проблем, що стоять перед людством, і пов`язаних із ними напрямів удосконалення суспільств в епоху глобальних проблем екології буття окремих суспільств і людства в цілому в широкому розумінні цього слова.
Результатом роботи цієї комісії стала структура ключових компітентностей для суспільства сталого розвитку:
• Комунікація рідною мовою;
• Комунікація іноземною мовою;
• Математична грамоність і базові компетентності в прородничих дісциплінах і технології;
• ІКТ – компетентність;
• Навчальна компетентність;
• Міжособистісна та громадянська компетентності;
• Підприємницька компетентність;
• Культурна компетентність.
Згідно з компетентнісною парадігмою освіти, її цілі мають три виміри : знання, вміння та ціннісні ставлення особистості. Кожна з цих складових компетентностей виконує важливу функцію, утворюючи цілісність, яка є необхідною й достатньою умовою для того, щоб особистість була успішною в соціумі, поділяла цінності суспільства сталого розвитку й тим самим сприяла його розвитку й удосконаленню.
Відповідно до цього кожна з ключових компетентностей має три виміри:
- предметний вимір (що треба знати );
- діяльнісний вимір ( що треба вміти );
- практичний вимір ( як застосовувати знання та вміння відповідно до цінностей суспільства ).
Практична оптимізація навчального процесу буде полягати в балансуванні між можливим і бажаним, а конкретне рішення завдання залежатиме від того, чого ми хочемо досягти: значного обсягу поверхово засвоєних знань, умінь або відносно невеликого обсягу найважливіших, міцно засвоєних положень, ідей. Поступаючись обсягом, виграємо в якості і навпаки.
Поява нового покоління з іншою філософією життя, якісно іншою моделлю адаптації викликає необхідність переглянути позицію сучасного вчителя в інноваційному освітньому процесі. Яким же має бути педагог, щоб відповідати вимогам часу, що нестримно змінюються? Одним з головних концептуальних орієнтирів розвитку змісту освіти в світі є компетентнісно орієнтований підхід. Сучасна школа покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й вимогоам суспільства. Особистість має бути компетентною в різних сферах діяльності. Школа повинна допомогти учням опанувати технології життєтворчості, створити умови для розвитку потенціалу самопізнання, самооцінки, само програмування, самоактуалізації, саморегуляції, самоконтролю, інтеграції в соціокультурний простір.
Науково-методична проблема школи «Компетентнісний підхід як шлях модернізації навчально-виховного процесу в школі», над якою ми будемо працювати наступні пять років, передбачає окрім формування ключових компетентностей школярів ще й розвиток професійної компетентності самих педагогів.
Професійна педагогічна компетентність – опанування вчителе необхідної суми знань, умінь і навичок, які визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування й особи вчителя як носія певних цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості.
Психологічний портрет компетентного педагога крізь призму сучасності може виглядати таким чином. Компетентний педагог - це:
1. Діагност
Діагностика проблем,використання методів
самопізнання,вивчення дитячого колективу.
2.Аналітик
Пошук в психолого-педагогічних теоріях ідей,висновків,
закономірностей,адекватних логіці поставлених проблем.
3. Прогнозист
Володіння технологією життєвого проектування,
прогнозування розвитку колективу, особи.
4. Розробник проектів
Планування й розробка загальних творчих справ.
5. Організатор
Загальна діяльність,координація роботи,забезпечення ресурсами.
6. Управлінець
Знання і використання основ лідерства,розробка алгоритмів управління освітніми і виховними процесами.
7. Розробник концепцій
Вибір принципів і методів здійснення концепцій.
8. Організатор власного саморозвитку
самоменеджмент,самоаналіз, саморозвиток, методи професійного й особового самовдосконалення.

Ключові компетентності педагога

1.Професійна компетентність(знання теорії і практики).

2.Пізнавальна компетентність(уміння вчитися й оперувати знаннями).

3.Особистісна компетентність(прагнення до постійної освіти; здатність до розвитку індивідуальних здібностей і талантів, обізнанність у власних сильних і слабких сторонах).

4.Самоосвітня компетентність(здібність до самонавчання,гнучкість уживання знань, умінь,навичок в умовах,що змінюються; схильність до самоаналізу, самоконтролю за власною діяльністю).

5.Соціальна компетентність(уміння правильно будувати взаємовідносини з колективом, переконливо відстоювати свою точку зору;розвиток особистих якостей,культура відносин).

6.Стратегічна компетентність(орієнтація на перспективу,уміння формулювати стратегічну й тактичну мету роботи,надання додаткової освіти дітям,гнучкість у поведінці).
Формування духовно багатої особистості вчителя в наш час – питання дуже важливе, бо зростає відповідальність педагогів за результат їхньої праці. Самоосвіта – постійна діяльність вчителя, спрямована на розширення й поглиблення знань і вмінь, підвищення рівня предметної підготовки.

Самоосвітня діяльність учителя включає:
• науково-досліднецьку роботу за проблемою
• вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;
• участь у колективних і групових формах методичної роботи;
• вивчення досвіду своїх колег;
• теоретичну роботу та практичну апробацію особистих матеріалів.
Здатність до самоосвти незрівнянно важливіша за свої результати тавплив на людину, ніж сама освіта в навчальному закладі.Девіз: «Вчити самого себе» є актуальни для педагогів, бо наслідо їхньої наближеності до учнів здійснює безпосередній вплив на розвиток особистості дитини.
Закінчити свій виступ хочу словами В.Сухомлинського: «Учитель повинен знати й відчувати, що на його совісті доля кожної дитини, що від його духовної культури та ідейного багатства залежить розум, здоровя, щастя кожної людини, яку виховує школа».

Користувач:Загумённая Яна

2011-06-17T10:28:26Z

Загумённая Яна: /* Wiki-стаття */

==Прізвище, ім’я, по батькові==
Загумённая Яна Станиславовна

==Фото==
[[Файл:2010.jpg]]

==Регіон==
Кировоградская область, г. Кировоград

==Місце роботи==
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №29, Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

==Посада==
заступник директора з навчально-виховної роботи

==Електронна пошта==
zagumtnna7yanochka@gmail.com
==Мій блог==
[http://yanazagumenna.blogspot.com/ Блог]
==Сайт==
[https://sites.google.com/site/akademianajrozumnisih/ Академія найрозумніших]
==Wiki-стаття==
[[Компетентність у сфері освіти]]

==Корисні посилання==
[[Категорія:ТренінгВеб2.0]]

Користувач:Загумённая Яна

2011-06-17T10:20:45Z

Загумённая Яна:

==Прізвище, ім’я, по батькові==
Загумённая Яна Станиславовна

==Фото==
[[Файл:2010.jpg]]

==Регіон==
Кировоградская область, г. Кировоград

==Місце роботи==
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №29, Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

==Посада==
заступник директора з навчально-виховної роботи

==Електронна пошта==
zagumtnna7yanochka@gmail.com
==Мій блог==
[http://yanazagumenna.blogspot.com/ Блог]
==Сайт==
[https://sites.google.com/site/akademianajrozumnisih/ Академія найрозумніших]
==Wiki-стаття==

==Корисні посилання==
[[Категорія:ТренінгВеб2.0]]

Користувач:Загумённая Яна

2011-06-17T10:10:53Z

Загумённая Яна: /* Посада */

==Прізвище, ім’я, по батькові==
Загумённая Яна Станиславовна

==Фото==
[[Файл:2010.jpg]]

==Регіон==
Кировоградская область, г. Кировоград

==Місце роботи==
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №29, Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

==Посада==
заступник директора з навчально-виховної роботи

==Електронна пошта==
==Мій блог==
==Сайт==
==Wiki-стаття==
==Корисні посилання==
[[Категорія:ТренінгВеб2.0]]

Користувач:Загумённая Яна

2011-06-17T10:05:06Z

Загумённая Яна:

Користувач:Загумённая Яна

2011-06-17T09:59:08Z

Загумённая Яна: /* Місце роботи */

Користувач:Загумённая Яна

2011-06-17T09:57:15Z

Загумённая Яна: /* Регіон */

==Прізвище, ім’я, по батькові==Загумённая Яна Станиславовна

==Фото==
[[Файл:2010.jpg]]

==Регіон==Кировоградская область, г. Кировоград

==Місце роботи==
==Посада==
==Електронна пошта==
==Мій блог==
==Сайт==
==Wiki-стаття==
==Корисні посилання==
[[Категорія:ТренінгВеб2.0]]

Користувач:Загумённая Яна

2011-06-17T09:56:05Z

Загумённая Яна: /* Фото */

==Прізвище, ім’я, по батькові==Загумённая Яна Станиславовна

==Фото==
[[Файл:2010.jpg]]

==Регіон==
==Місце роботи==
==Посада==
==Електронна пошта==
==Мій блог==
==Сайт==
==Wiki-стаття==
==Корисні посилання==
[[Категорія:ТренінгВеб2.0]]

Користувач:Загумённая Яна

2011-06-17T09:48:37Z

Загумённая Яна:

==Прізвище, ім’я, по батькові==Загумённая Яна Станиславовна

==Фото==
==Регіон==
==Місце роботи==
==Посада==
==Електронна пошта==
==Мій блог==
==Сайт==
==Wiki-стаття==
==Корисні посилання==
[[Категорія:ТренінгВеб2.0]]

Користувач:Загумённая Яна

2011-06-17T09:47:40Z

Загумённая Яна: /* Прізвище, ім’я, по батькові */

==Прізвище, ім’я, по батькові==Загумённфя Янф Станыславовна

==Фото==
==Регіон==
==Місце роботи==
==Посада==
==Електронна пошта==
==Мій блог==
==Сайт==
==Wiki-стаття==
==Корисні посилання==
[[Категорія:ТренінгВеб2.0]]

Користувач:Загумённая Яна

2011-06-17T09:44:30Z

Загумённая Яна:

==Прізвище, ім’я, по батькові==
==Фото==
==Регіон==
==Місце роботи==
==Посада==
==Електронна пошта==
==Мій блог==
==Сайт==
==Wiki-стаття==
==Корисні посилання==
[[Категорія:ТренінгВеб2.0]]

Користувач:Загумённая Яна

2011-06-17T09:43:57Z

Загумённая Яна: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:ТренінгВеб2.0}}

==Прізвище, ім’я, по батькові==
==Фото==
==Регіон==
==Місце роботи==
==Посада==
==Електронна пошта==
==Мій блог==
==Сайт==
==Wiki-стаття==
==Документи==
==Корисні посилання==
[[Категорія:ТренінгВеб2.0]]